"Не можемо проводити вибори в концтаборі": Олексій Данілов про переговори по Донбасу

Артем
Калінін

У студії програми "ХАРД з Влащенко" на телеканалі "Україна 24" - секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов.

Програма була в ефірі 09.09. Щоб подивитися відео програми, перейдіть у кінець інтерв'ю.

Наталія Влащенко: Вітаю вас, пане Олексію.

Олексій Данілов: Вітаю.

НВ: Ми дуже довго з вами вели ці переговори.

ОД: Домовлялися, так.

НВ: Нарешті ви в студії, дуже рада вас бачити. Знаєте, я завжди починаю з подій, і одна з таких центральних подій, яку вже обговорюють багато тижнів, це скандал, який стосується операції з "вагнерівцями". Говорили про різне, нібито це була операція українських спецслужб, потім пан Єрмак сказав, що це не так. Хочу у вас запитати: так була все-таки ця операція, чи ні?

ОД: У світі щодня відбувається дуже багато різноманітних операцій. Спецслужби різних країн працюють, це їхнє завдання. Що стосується безпосередньо цієї операції, то кожен керівник відповідає за своє відомство. Я можу сказати наступне: жодної інформації, жодних документів стосовно операції "Вагнер" в Апараті Ради нацбезпеки і оборони немає і не було. Тому, що відбувалося, як відбувалося – це можуть знати лише ті люди, які мають до цього безпосереднє відношення, якщо це було. Інша справа, що мене дуже дивує, коли в засобах масової інформації з'являється інформація, яка є 100% під грифом "таємно". Я звертаю увагу, що ми в лютому місяці, коли звернули увагу на витік інформації саме з грифом "таємно", коли було обговорення ситуації щодо держоборонзамовлення, то ми звернулися до Служби безпеки України безпосередньо з цього приводу, поінформували її, і було відповідне інформування того органу, який має цим питанням займатися. Інша справа, що навіть якщо ця ситуація була, це не привід у засобах масової інформації, на телебаченні починати розкладати все це по поличках. Це не личить тим людям, які цим питанням займаються.

НВ: Пане Олексій, от вас дивує, що ці папери з грифом "таємно" з'являються в пресі, а мене дивує, що вас це дивує. Тому що, дивіться, в нашій країні тільки за останній рік було дуже багато цікавого. Там, скажімо, були прослуховування в кабінетах голів спецслужб, прослуховували прем'єр-міністра, все це викидалося в пресу тощо. Журналісти завжди будуть публікувати й обговорювати все, що їм до рук прийшло, розумієте. Це наша професія. А те, що це з'являється, дійсно, це вже ваша професія. От ви знайшли, хто прослуховував пана Гончарука?

ОД: Я хочу, щоб ви зрозуміли, що Апарат Ради нацбезпеки і оборони не є органом, який безпосередньо займається цими питаннями.

НВ: Я розумію.

ОД: Ми є координуючий орган.

НВ: Я розумію.

ОД: І коли відбуваються ті чи інші події на території країни, які мають до нас відношення, ми є координаторами. Коли, на жаль, почався цей доволі складний рік, і ви знаєте, що відбувалося в січні місяці, тегеранська трагедія… Так от, саме Апарат Ради нацбезпеки… О 5:26 нам стало відомо, і вже через 30 хвилин всі запрацювали, як живий механізм, який довів буквально наступного дня, що там сталося. Це була співпраця тих спецслужб, наших, українських спецслужб, які відпрацювали на 100% бездоганно в тій країні, де це сталося, працювали злагоджено з іншими країнами, які нам допомагали в цих питаннях, і працювали в місті Києві. За це я можу відповідати. Якщо, ще раз наголошую, Апарат Ради нацбезпеки і оборони не брав участі в цих процесах, я не знаю, про що я можу говорити.

НВ: Отже, вам невідомо нічого. Знайшли СБУ, хто прослуховує кабінети високопосадовців, чи ні?

ОД: Коли ви запросите Івана Геннадійовича Баканова, голову Служби безпеки, він може давати відповіді на ці запитання, розумієте. Ми знаємо стільки, скільки нам потрібно знати.

НВ: Але ж ви маєте інформацію про це?

ОД: Я точно знаю, що є справа. Якщо вона є – то є слідчий. І коли слідчий за необхідності даватиме суспільству ту чи іншу інформацію, ми з вами про це будемо спілкуватися.

НВ: Зрозуміло.

ОД: Знаєте, суспільство, починаючи з певного часу, коли у нас дуже бурхливо, дуже багато всього сталося… зараз я хочу, щоб ми з вами розуміли, що треба говорити про майбутнє. Треба говорити, в якій країні ми будемо жити через три, п'ять, десять, двадцять років. Це у нас велика проблема, коли ми постійно про минуле - то про Радянський Союз, то про ще щось.

НВ: Ні, ми сьогодні з вами про Радянський Союз точно не будемо говорити. Робота Тристоронньої групи. Зараз коротке відео, а потім я поставлю вам запитання. …Я хочу у вас запитати: були заяви окремі пана Кравчука і пана Фокіна про те, що Донбасу потрібно дати окремий статус, і так далі. Було багато таких заяв, які збурили суспільство. Я хочу у вас запитати: позиція пана Кравчука, Леоніда Кравчука, і пана Фокіна – це їхня особиста позиція, чи це позиція держави? І якщо… гаразд, ви скажіть, а я тоді запитаю.

ОД: По-перше, я хотів би звернути увагу на словосполучення "Донбас". Я словосполучення "Донбас" ніде не використовую. Чому? Тому що у нас в жодному нормативно-правовому акті такого словосполучення немає. Більше того, якщо казати про географічні речі, то треба розуміти, що Донбас – це починаючи з Дніпропетровської області, закінчуючи Ростовською областю. Я дуже обережно до цього ставлюся. Що стосується частини окупованої Російською Федерацією, частини Донецької і Луганської області, звичайно, і Кравчук, й інша особа, які сьогодні призначені в цю комісію, мають свою власну думку з тих чи інших питань, у них є певний досвід. Але треба розуміти, що це їхня позиція як громадянина, як людини, яка прожила певне життя. Чи це є позиція України - я не впевнений з багатьох питань. Чому? Тому що те, що сьогодні робить Володимир Олександрович Зеленський, це відповідає рішенню Ради нацбезпеки і оборони від 5 грудня 2019 року. Я нагадаю нашим телеглядачам, що саме перед зустріччю в Парижі відбулося засідання Ради нацбезпеки і оборони, де було розглянуто п'ять варіантів ситуацій, пов'язаних з деокупацією частини територій Донецької і Луганської областей. І був прийнятий - зараз у роботі - перший варіант, саме політико-дипломатичний шлях вирішення цього складного…

НВ: А що це за політико-дипломатичний шлях?

ОД: Це, коли працюють дипломати, коли працюють політики, коли ми маємо спробу домовитися…

НВ: Я по-іншому запитаю вас…

ОД: …з Російською Федерацією, щоб вони пішли з нашої хати. Якщо це нам не вдасться, у нас є повне право переходити до інших наших проєктів рішення Ради нацбезпеки.

НВ: Дивіться, на сьогодні є документ, який називається Мінськ-2, який свого часу влада Порошенка фактично підписала. Відповідно до цього документа у нас є пункти 8-11, в яких сказано, що відведення військ починається наступного дня після виборів. Оце слово "після" – ключове. Сьогодні пан Зеленський, наш президент, і вся його владна команда говорять, що це неможливо виконати. Якщо це неможливо виконати, то чи є у нас план "Б", запропонувати якийсь інший документ замість цього? Якщо ні, то тоді який вихід?

ОД: Я можу сказати, що у нас є, ще раз наголошую, рішення Ради нацбезпеки і є той термін, який Володимир Олександрович наголосив, скільки він бере на вирішення цієї проблеми. Він сказав, що це має тривати рік.

НВ: Рік - з якого часу?

ОД: Ми рахуємо з 9 грудня, як ми почали цей процес, Володимир Олександрович публічно на зустрічі в Парижі… Ми намагаємося зупинити всю цю ситуацію. Те, що записано, те, що ви зараз кажете…

НВ: А потім що буде, якщо до грудня не вдасться вирішити проблему?

ОД: Ми вважаємо, що ми будемо робити все від нас залежне, щоб ми вирішили мирним шляхом це питання.

НВ: Але, якщо не вдасться, що буде далі?

ОД: Я не можу зараз вам розголошувати, що буде далі. Давайте ми зараз… От у нас 42 дні не було жодної втрати на фронті. Жодна родина не отримала звістки про те, що загинув чи то син, чи то брат, чи то чоловік, чи то дружина якась. Ви знаєте, що наші дівчата також є на фронті. Це було велике-велике, я вважаю, наше досягнення, Володимира Олександровича, і він робитиме й робить все від нього залежне, щоб у нас настав мир. Цього хочуть українці. Але я хочу звернути увагу, що це не можна робити за рахунок втрати нашого суверенітету, за рахунок того, що не сприйме українське суспільство.

НВ: Це зрозуміло.

ОД: Це просто неможливо.

НВ: Ви кажете – я не можу розголошувати, що буде, якщо не вдасться домовитися. Виключаєте ви варіант широкомасштабних військових дій, чи не виключаєте?

ОД: З боку України, чи з боку Російської Федерації?

НВ: В цілому. Якось же потрібно визволяти цю територію.

ОД: У сучасному світі ми маємо розраховувати на будь-який варіант. Я ще раз наголошую, що їх там було п'ять, зараз ми працюємо за першим варіантом. Як подальші розгортатимуться події, як надалі відбуватимуться події, ми будемо з вами це все бачити на власні очі. Ви знаєте, що у нас абсолютно відкрите, демократичне суспільство, і все, що відбувається, ми не можемо приховати під килимом, щось від суспільства приховати. Це просто неможливо. Те, що стосується виборів і те, що стосується цього пункту. Ви пам'ятаєте, які події тоді розгорталися, коли була підписана ця, скажімо так, угода. Але я можу сказати, якщо пройшов вже такий проміжок часу, і вона не виконується, значить, щось там записано таке, що її не можна фізично виконати. Я не розумію, тому що – що таке вибори? Вибори – це процес, це демократичний процес волевиявлення українських громадян, українського народу. Для цього там має бути українська влада, там мають бути прапори українські на дільницях, там мають бути українські засоби масової інформації, там мають працювати українські партії, там має бути Україна. Ми не можемо в концтаборі проводити вибори, це фізично неможливо. Більш того, нам треба чітко розуміти, що має бути проведена верифікація громадян України, щоб не сталося так, що замість українців голосуватимуть буряти, голосуватимуть якути, або ще якісь інші народності, які сьогодні чомусь заблукали на території частини Донецької і Луганської областей.

НВ: І ми навіть знаємо, чому, так? Хочу вас запитати, непідконтрольні райони – це зрозуміло, там дуже важко проводити вибори. А от 500 тисяч осіб на українських територіях, які не зможуть голосувати зараз, відповідно до рішення Верховної Ради, українські райони.

ОД: Давайте зразу: 500 тисяч осіб – це звідки взяли?

НВ: Називають цифру. Скільки?

ОД: Це дуже важливе питання. Одна людина назвала 500 тисяч, і ми з вами починаємо це мультиплікатором говорити.

НВ: Добре, скільки?

ОД: У нас є зони, до яких може долітати ворожа зброя, там, де є небезпека для громадян. І ми сьогодні… Це наше завдання - забезпечити в такий спосіб, щоб жоден громадянин, не дай Боже, не втратив життя під час цих подій.

НВ: Пане Олексію, але ж вони там живуть. Вони там живуть, вони ходять на роботу там, вони водять дітей до школи. Чому вони не можуть один раз прийти на свою дільницю й проголосувати, чому ми забрали це право, це ж права людини? Це ж не те, що вони сидять у підвалах і не виходять.

ОД: Давайте в такий спосіб. Коли голова військово-цивільної адміністрації Донецької і Луганської області приймає ті чи інші рішення, він користується певною інформацією, яку йому надають розвідки, яку йому надають військові, яку йому надають інші наші спеціалізовані служби, які на це уповноважені. І на підставі цього вони приймають те чи інше відповідне рішення. Якщо ми сьогодні кажемо, що це небезпечно для наших громадян, ми це не приховуємо, ми не кажемо, що чомусь хтось там вигадав, що це є. Це є небезпека для наших громадян на сьогодні. Що відбуватиметься завтра, що відбуватиметься післязавтра… Якщо ми будемо впевнені, що там є спокій, що там нічого страшного немає - там будуть проводиться вибори. Але для цього треба бути на 100% впевненими, тому що, не дай Боже, щось станеться на виборчій дільниці… Це особливий процес, це скупчення людей. Ми не хочемо, щоб була та чи інша провокація, і потім це була відповідальність людей, які призначені президентом.

НВ: Зрозуміло. Але ж люди говорять про порушення конституційних прав.

ОД: Почекайте. Якби мова йшла про вибори президента, якби мова йшла про вибори Верховної Ради - я б тоді міг з вами погодиться з тим, що стосується конституційних прав. Йдеться про органи місцевого самоврядування, які там є. Їх сьогодні заміщують військово-цивільні адміністрації, вони всі ці послуги отримують. Вони отримують пенсії, вони отримують допомогу. Там нічого не зупинилося, колеги. Там нічого такого, що впливає на їхнє життя, немає.

НВ: Позиція зрозуміла. Дивіться, восени місцеві вибори, як ми вже декілька разів говорили, чи можливий їх зрив? Тому що говорив пан Ляшко, наш санітарний лікар, про те, що якщо пандемія матиме критичний стан, то, можливо… Давайте подивимося цю відео-цитату зараз, а потім я поставлю запитання вам. …Можливо таке, що окремі області теж будуть, скажімо, заблоковані для виборів, якщо вони зайдуть у "червону" зону, чи там буде надзвичайний стан введений за кількістю захворювань?

ОД: Ви почули – якщо буде надзвичайний стан, тоді можна розглядати це питання. Але про що йдеться, я хотів звернути увагу: ви знаєте, що почалася ця біологічна історія, я її називаю біологічною війною, і можу пояснити чому…

НВ: От я хотіла у вас запитати, чому на зустрічі послів…

ОД: Чому в мене такий вислів. Я одразу можу дати відповідь на це запитання. Справа в тому, що, коли я кажу про біологічну війну світову, я кажу про те, які наслідки сьогодні має ця біологічна ситуація, яка є в усьому світі. Які наслідки для світу? Дивіться, це економічна війна, це ідеологічна сьогодні війна, це сьогодні війна, яка змінила весь світ. Ми до цього, умовно кажучи, до січня місяця, ми всі жили у зовсім іншому світі. Ми подорожували, ми спілкувалися, у нас не було ніяких обмежень, економіка працювала в кожній країні так, як вона там працювала. Не було того, що сьогодні, після січня місяця, сталося з усім світом, розумієте. Це і є війна, яка почалася. І сьогодні наслідки, я хочу, щоб ми з вами розуміли, наслідки цих подій, які почалися на початку січня цього року з Китаю, ми ще не усвідомлюємо. І ніхто не може зараз взагалі дати прогнози, чим це все закінчиться, які відбуватимуться процеси.

НВ: Я б хотіла все-таки уточнити. Дивіться, ви сказали, що це перша біологічна війна…

ОД: Сучасна.

НВ: Сучасна, в сучасній історії. Але ж ми не говоримо… були й інші пандемії, ми не говоримо, що "іспанка" це біологічна війна була, чи інші пандемії. А які ознаки біологічної війни? Це когось з кимось, от хто тут воює з ким?

ОД: Тут складне питання, тому що світ зараз настільки… Що стосується саме біологічної зброї, ці країни під певним процедурним питанням на заборону хімічної, біологічної та іншої зброї. Але є країни, які на ці заборони… На превеликий жаль, за рахунок того, що дуже слабкі інституції, світові інституції, вони стали дуже-дуже слабкими. Помінявся світ після Другої світової війни, і на ці інституції, на превеликий жаль, вже не звертають таку увагу, як звертали, умовно кажучи, 20-30 років (тому – ред.). Зараз зовсім інші…

НВ: Чи правильно я вас розумію, що старт цієї пандемії, як ви вважаєте, був штучним? Що хтось просто дав цій історії старт штучним чином?

ОД: Ми не можемо… Може, це була якась недбалість, може, це була якась інша річ. Ми не можемо зараз з вами це казати. Але місце, звідки все це почалося, це знамените місце Ухань. Ви знаєте, навіть у нашій країні було ціле процедурне питання, в який спосіб ми забирали звідти своїх громадян. Ми пам'ятаємо наші Санжари, ми пам'ятаємо найперші ці речі. Але я хотів повернутися до пана Віктора. Я можу сказати, що Апарат Ради нацбезпеки і оборони, починаючи з 11 січня цього року, от у нас 8 – Тегеран, 11 у нас пандемія, ми перейшли у майже цілодобовий режим роботи з приводу цього питання. І ми вже 20 січня цілодобово моніторили все, що відбувається стосовно цієї пандемії в світі. І ми почали дивитися, що відбувається в нашій царині, те, що стосується нашого медичного забезпечення, нашого медичного господарства. І 21 лютого ми провели велику нараду в Апараті Ради нацбезпеки і оборони. І я запитав у міністра, на той час це була пані Скалецька, а де наш санітарний лікар. І мене відповідь здивувала – у нас на 21 лютого не було в країні санітарного лікаря.

НВ: А ви не знали про це?

ОД: Я людина старорежимна, розумієте.

НВ: Що служба була анульована, що її не було?

ОД: Є нормативно-правові документи, згідно якими… Службу ви можете ліквідувати, але санітарний лікар мав би лишитися, бо це за законом.

НВ: А чим він має командувати, якщо служби немає? Служби немає, а лікар є?

ОД: Я 21 лютого запитую, де наш санітарний лікар, і сидять троє заступників пані Скалецької у нас на нараді. І я кажу, перший – це Віктор, я кажу, як вас за прізвищем. Він представився, я кажу – давайте, ви зараз, у нього певний досвід був, призначайте людину на санітарний, бо без цього ми б не могли далі…

НВ: Скільки минуло? Лютий, березень, квітень, травень, червень… Понад пів року минуло. І що ми маємо на сьогодні? Ми маємо на сьогодні, скільки засідань провело РНБО, які стосувалися саме коронавірусу?

ОД: У нас щодо коронавірусу було засідання 13 березня, це було фундаментальне засідання, там ми провели фундаментальні речі.

НВ: Скільки всього?

ОД: Засідання Ради нацбезпеки було одне. Я хочу сказати, що це не питання, що ми маємо щодня засідати.

НВ: Ні-ні, я не про це.

ОД: Є Кабінет міністрів, який несе відповідальність за це. Ми прийняли відповідні рішення. Головою Ради нацбезпеки є президент України, він одразу, з першого дня в нього це було на контролі. І щоб ви розуміли, щодня, на превеликий жаль, вимушений щоранку доповідати. Крім того, що в нас відбувається на фронті, слава Богу, там зараз немає у нас втрат, окрім 6 вересня. …Я доповідаю питання, що стосується кількості людей, які захворіли, які, на превеликий жаль, померли від цієї пандемії, і кількість людей, які вилікувалися.

НВ: Пане Олексію, минуло більш як пів року. Що ми маємо? На жаль, немає державної програми, яка б стосувалася… Можливо, вона якась таємнича і є, але ми її не бачили…

ОД: Таємничих програм у цьому секторі немає, повірте. Я вам відповідально заявляю.

НВ: У нас був і є фонд коронавірусу, до якого 60 мільярдів грошей надійшло. Вони були витрачені не на пандемію, ви знаєте. Частина пішла на будівництво доріг чомусь, наче пандемія вже закінчилася, частина пішла на пенсії, частина пішла на зарплатні МВС, і так далі, на надбавки, як казав мені пан Геращенко. От скажіть мені, будь ласка, як ви вважаєте, як ви самі оцінюєте, на скільки балів з п'яти - все, що відбувається для того, щоб зупинити чи локалізувати всі проблеми, пов'язані з цією пандемією. Тому що ми бачимо, що цифри зростають і все досить серйозно. Навіть для тих, хто не вірить у COVID, дисидентів, вони ще не розуміють, наскільки серйозно.

ОД: Я хочу сказати, що перше, що нам вдалося зробити – ми зупинили, у нас перший хворий з'явився, я дуже добре пам'ятаю цей день, це було 3 березня, я був на виставі балету. До мене надійшов…

НВ: Якого балету вистава, ви були де?

ОД: Посольство Литви робило.

НВ: У Києві було, так?

ОД: Так. Не в Оперному, це було на Подолі. І я отримав повідомлення, що, на превеликий жаль, у нас є підозра, що у нас є хворий у Чернівцях на COVID. Це було 3 березня, ввечері, десь о 19:30-19:40. Я одразу поінформував Володимира Олександровича Зеленського з цього приводу. Це було подружжя, чоловік і жінка, які повернулися з Італії, через Польщу вони поверталися, і в чоловіка виявилася ця хвороба. І, починаючи з першого випадку, у нас закрутилася оця вся машина. І ми робили все можливе, все від нас залежне для того, щоб не було скупчення людей, не було передачі. Для того, щоб наша медицина змогла, принаймні, хоча б підготуватися до всіх цих речей. Це було дуже складно.

НВ: Я розумію, але питання було трошки інше. Я розумію, і лікарі у нас всі герої, їм всім потрібно видати медалі, це абсолютно так. Але, як ви оцінюєте той факт, наприклад, я конкретно запитую, що замість того, щоб ці гроші витратити на… поставити автомати для тестування, закупити, чи ще якісь конкретні речі. Чи прибрати вулиці, транспорт - антивірусними обробляти всілякими рідинами, як роблять в інших країнах, у Німеччині, в Швейцарії і так далі. Чому ці гроші не пішли на справу, а пішли на будівництво доріг? А пішли там ще на щось, як ви оцінюєте цей факт?

ОД: Що стосується COVID, я не можу зараз вам давати оцінку, куди пішли всі гроші.

НВ: Ваша оцінка як людини?

ОД: Ми спробували забезпечити максимально: щоб були захисні маски, щоб лікарі були підготовлені, щоб у них був захист. На першому етапі, ви пам'ятаєте, коли була така ситуація, коли люди ніколи цим не займалися, вони, знаєте… У нас волонтерство, це в нашій крові, вони почали все це виробляти, й насичувати наш ринок. Тому що спочатку, я вам відверто кажу, те, що дісталося у спадок Володимиру Олександровичу, те, що дісталося у спадок нашій медицині після всіх цих реформувань, ну це жах, це може бути доволі м'яка ситуація.

НВ: Ми пам'ятаємо ці всі скандали, навіть коли почалося все, і вже країна гуділа, і ще продовжували вивозити, маски вивозили, супутні товари, які нам потрібні були. Ми ж пам'ятаємо це.

ОД: Позиція Апарату Ради нацбезпеки і оборони вам відома. Ми одразу зверталися до прем'єр-міністра, який на той час був. Ми, на жаль, не є органом прямої дії. Орган прямої дії – це Кабінет міністрів. Ми звертаємо увагу, координуємо, і ми писали листи, що це треба терміново заборонити. На превеликий жаль, оці висловлювання, що ринок відрегулює, у нас вистачить, і таке інше. Сьогодні ми розуміємо, що ситуація інша, але я хотів би пояснити, чому це відбувається. Тому що переважна більшість, особливо йдеться про молодь, вони чомусь вважають, що це не є великою загрозою. Я можу пояснити: для молоді, може, й так, але для людей похилого віку це дуже-дуже небезпечна хвороба. І коли ми приходимо в гості до діда, або до бабусі, або до своїх рідних, які вже певного віку…

НВ: Це не зовсім так. Це практично для дітей, вони практично не хворіють. А от захворювання людей після 25 – уже досить висока статистика.

ОД: Звичайно. Але не всі розуміють.

НВ: Симптоми небезпечні.

ОД: Що відбувається у наших містах. Якщо ми візьмемо Західну Україну – весілля 200 осіб. Що таке весілля? Весілля – це спиртні напої, це свято. Ми всі добре знаємо, як вони відбуваються. Або в тих чи інших містах... В Одесі день міста - виходять десятки тисяч людей, вони без захисту, без нічого. І вони вважають, що це все мине.

НВ: А хто має це припиняти? У нас же є закон, у нас є рішення Кабміну. Якщо є рішення, що люди…

ОД: У нас є закон про санітарно-епідемічний стан, де санітарний лікар має приймати безпосередньо таке рішення. Сьогодні дуже багато рішень приймається на рівні Кабінету міністрів. Але треба розуміти, що свідомість у наших громадян… На превеликий жаль, вони не розуміють всю складність цієї ситуації, з цим дуже-дуже важко боротися.

НВ: Чи може Кабінет міністрів заборонити проведення таких акцій багатотисячних?

ОД: Він може таке зробити. Але ми, на превеликий жаль, знаходимся сьогодні в ситуації, коли у нас 25 жовтня мають відбутися місцеві вибори, коли сьогодні відбуваються вибори мерів, вибори депутатів, і вони сьогодні це перевертають так, як їм зручно, бо людям не всім зручно, умовно кажучи. Я був дуже здивований, коли люди під Кабміном проводили акцію, що вони мають бажання ходити на дискотеки. Почекайте, люди добрі, ми…

НВ: Я вам більше скажу, заступник міністра стояв у вікні й танцював з ними, й аплодував, ви ж пам'ятаєте. Ви знаєте, хто це був.

ОД: Мені шкода. Може, це був такий жарт від нього. Я не думаю, що він є завсідником таких речей.

НВ: Саме час пожартувати і нагода.

ОД: Я можу сказати, що це дуже-дуже небезпечна ситуація.

НВ: Я все-таки хочу запитати: якщо пан Труханов, чи інший пан проводить дискотеку чи концерт на 50 тисяч персон...

ОД: Більше, на жаль.

НВ: Навіть більше під час пандемії. Що, немає механізму, який можна застосувати, щоб його покарати?

ОД: Тут є механізм, він має назву совість. Якщо людина розуміє, про що йдеться…

НВ: Ні, совість – це не механізм. Пане Олексію, це не механізм. Ми ж не в романі знаходимося Достоєвського.

ОД: От що ви пропонуєте з цим паном зробити, скажіть будь ласка.

НВ: Є різні речі, є штрафи дуже великі, є ще щось.

ОД: Давайте його оштрафуємо, їм це буде… Вони сьогодні у виборчому процесі. Ось доволі проста річ – коли політик, пробувши в політиці певний час, стає політичним наркоманом. І він заради того, щоб досягати перемоги, робитиме й концерти, й дискотеки, і хтось там цукор роздає. Це політична пандемія божевілля. Заради того, щоб їх кудись обрали.

НВ: Політична пандемія мозку, я б сказала. Але справа не в тому. Я хочу конкретно запитати: скажіть, будь ласка, чи я правильно вас зрозуміла, що сьогодні наша децентралізація досягла таких нечуваних висот, що мерам абсолютно наплювати, що думає центральна влада? Вони хочуть щось проводити, якісь там акції, і вони це робитимуть. Пам'ятаєте, що сказав мер, з кого почалася акція непокори, з мера Черкас, по-моєму?

ОД: Був такий голова, так.

НВ: Він і зараз же є, наскільки я знаю. Живий, здоровий і працює мером. Так от, чи я вас правильно розумію. Ви також були мером Луганська колись.

ОД: Так.

НВ: А як ви оцінюєте, це небезпечно, скажіть будь ласка, для центральної влади?

ОД: Це безвідповідально стосовно отих хлопців, які є на місцях. Це безвідповідально по відношенню до їхніх громадян.

НВ: Це безвідповідально чи небезпечно все-таки?

ОД: Це безвідповідально і небезпечно. Тому що, не дай Боже, помре та чи інша людина з урахуванням того, що вони зробили такий крок, це буде на все життя, це буде на їхній совісті. На превеликий жаль, у нас дуже ліберальне законодавство, що стосується органів місцевого самоврядування, тих чи інших речей.

НВ: Пане Олексію, зараз я хочу перейти до блоку концептуальних речей. І зараз у нас на зв'язку Олег Старіков. Пане Олеже, ви нас чуєте? Це військовий експерт і він хоче вам поставити запитання. Вітаю вас, пане Олеже, ви знаєте, що у нас в студії сьогодні Олексій Данілов, секретар РНБО. Прошу, ваше запитання.

ОС: Шановний пане Данілов, як ви знаєте, основним інструментом модернізації України за стандартами НАТО в політичній і економічній, оборонній та правовій сфері для отримання ПДЧ є виконання річної національної програми під егідою комісії "Україна - НАТО". Скажіть, будь ласка, чи існує система проведення проміжних підсумків річної національної програми центральним органом виконавчої влади? Чи можете ви зараз назвати найкраще міністерство і відсоток виконання РНП на 2020 рік? Чи дочекається громадськість доповіді про виконання річної національної програми 2019? І чи покарані посадовці, які готували програму РНП 2020 року, замість того, щоб її підготувати на 1 січня 2020 року, вони дали на підпис 26.05.2020.

НВ: Все зрозуміли?

ОД: Я нічого не чув майже.

НВ: Йдеться про те, що для того, щоб нам вступити до НАТО, ми маємо виконати певні програми.

ОД: Звичайно. Демократичні вибори – це один із критеріїв.

НВ: Пан Олег каже, що ми їх практично не виконуємо, ці програми.

ОД: У нас дуже багато людей, які… Я не знаю, звідки вони черпають цю інформацію і звідки вони мають таку річ.

НВ: Пан Олег досить серйозний експерт.

ОД: Я ж не проти таких експертів. Це стосується ситуації, пов'язаної з нашими конституційними нормами, а ви знаєте, що це у нас вже норма Конституції. Вони всі виконуються. Їх не всі можуть бачити, але вони всі виконуються. Ми переходимо сьогодні на стандарти НАТО, ми сьогодні робимо все… Тому що це ж не тільки військова складова. Це й складова, пов'язана з виборами.

НВ: З низкою міністерств, це все зрозуміло.

ОД: Дуже багато таких чинників на сьогодні є. Більш того, у нас є віцепрем'єр-міністр, яка безпосередньо займається питаннями євроінтеграції, займається питаннями НАТО. Я можу сказати, коли в нас майже щодня Володимир Олександрович проводить селектор, у неї там написано НАТО.

НВ: Добре. Пане Олеже, ви чули відповідь. Скажіть, будь ласка, які саме, з вашої точки зору, програми не виконуються?

ОС: Є річна національна програма під егідою комісії "Україна - НАТО" на 2020 рік. Вона була прийнята, підписана президентом України не 01.01.2020, а 26.05.2020, через п'ять місяців. Тому мене й цікавить. За п'ять місяців ніхто нічого не виконував. Мене цікавить, який відсоток виконання на вересень місяць центральними органами виконавчої влади РНП. І що може сказати секретар РНБО -  буде ця програма виконана до кінця року, чи не буде виконана. І коли буде звіт про виконання програми, цієї програми, і 2020, і на 2019?

НВ: Дякую. Ви зрозуміли, про яку програму?

ОД: Звичайно. Ці програми й ті зобов'язання, які ми ставимо перед собою, ми обов'язково виконуємо. І у нас сьогодні… Я можу сказати для прикладу, як вчора у засобах масової інформації з'явилася ситуація, що стосується держоборонзамовлення. У нас сьогодні вересень місяць, вони вже починають говорити – у нас не виконується держоборонзамовлення. Друзі, рік має 12 місяців. Якщо ми з вами 31 грудня будемо мати розмову, і якщо якийсь пункт програми, про який йдеться, не буде виконаний, ми зможемо з вами про щось говорити. Ми ж не в Радянському Союзі, коли там п’ятирічку за три роки. У нас зовсім інша зараз ситуація. Все, що стосується НАТО, повірте, це наше завдання, це наша робота, і ми сьогодні співпрацюємо, займаємося. Ви ж не кажете, що сьогодні… Дивіться, в програму НАТО входить… З нашої співпраці на ці дні - ті літаки, які з інспекцією летіли з Великої Британії через Польщу, через наш простір. Це підстави для того, щоб говорити, що ми нічого не робимо і нічим не займаємося, чи ні? Про ці літаки знали тільки ті фахівці, які заздалегідь знали, як це буде, коли це буде. І суспільство після того вже дізналося. Ми не можемо про всі речі, які є, виходити і щодня зранку до вечора сидіти в засобах масової інформації і тільки про це говорити. Нам треба ще час для того, щоб ми це робили.

НВ: Дякую. Олеже, якщо у вас є друге запитання, дуже коротко, і щоб було зрозуміло.

ОС: Які існують проблеми в створенні військової юстиції. А саме: військової поліції, військової прокуратури, військових судів, установ виконання покарань, де відбуватимуть покарання військовослужбовці за скоєння військових злочинів, засуджені військовими судами. Не можуть військовослужбовці, засуджені за військові злочини, перебувати в місцях позбавлення волі з кримінальниками. Це веде до дискредитації військового звання. Я вас запитую: коли будуть прийняті відповідні документи, і коли чекати, коли дана процедура і дані стандарти НАТО будуть прийняті?

НВ: Питання зрозуміле, дякую.

ОД: Останнім часом кількість інституцій, які в нас займаються цими речами, вони як гриби після дощу. У нас є НАБУ, у нас є САП, у нас є ДБР, у нас є всі ці органи, які мають цими питаннями займатися. І сьогодні створення… Я дуже фахово розбираюся в тому питанні, про яке пан каже, і сьогодні додатково створювати… Давайте створювати ще додатково органи для того, щоб окремих… Це громадяни України. Більш того, наскільки я розумію, якщо відбувається та чи інша річ, то у нас є інституція там, де вони знаходяться. І це не зеки, як ви кажете. У нас є окрема зона, де ті, які в прокуратурі працювали, в МВС тощо. Я розумію так, що не дай Боже, хтось туди попадає, то він має знаходитися саме там. Додатково робити зараз тюрму для військових – ну хто нас зрозуміє, скажіть, будь ласка. І нащо це робити, я не розумію.

НВ: У багатьох, це ж досвід європейських країн і досвід Сполучених Штатів, там теж є спеціальні військові суди тощо. Тому що, коли військова прокуратура була анульована, багато хто говорить про те, що почався хаос, розумієте, в цьому.

ОД: Якби хаос був у нас тільки в цьому питанні, ми б з вами тоді про інші питання й не говорили.

НВ: Отже, ви вважаєте, що нам не потрібні військові суди окремі, тому що ми в стані війни знаходимося?

ОД: Військові суди над ким, над ким у нас має сьогодні…

НВ: Військовослужбовці, які під час виконання своїх обов'язків…

ОД: Я ще раз кажу, у нас сьогодні є процедура. У нас сьогодні є СБУ, НАБУ, МВД, САП, у нас сьогодні, я перепрошую, на будь-який смак і на будь-яку категорію - ми створили всі інституції. І вони працюють, вони займаються, і кожен розуміє, про що йдеться і чим він займається. Давайте ще будемо створювати додаткові всі ці речі.

НВ: Ваша позиція зрозуміла. Гаразд. Ви свого часу сказали, нещодавно, що створена стратегія безпеки й оборони, що взимку РНБО затвердила цю стратегію. Що там 10 напрямків, 10 програм. Де їх можна побачити? І хочу ще у вас запитати, чому законопроєкт про розвідку досі не проголосований Верховною Радою?

ОД: Давайте з другого питання, те, що стосується законопроєкту про розвідку. Там є дискусії, там різні думки стосовно цих інституцій. У нас є дуже потужний комітет з нацбезпеки, там зібралися фахівці й у них іде дискусія. Я не є на сьогодні депутатом Верховної Ради, але можу сказати, пам'ятаючи свій доступ, дискусії щодо того чи іншого законопроєкту настільки тривалі…

НВ: А ви в курсі, на якому етапі закон про розвідку? Тому що фахівці кажуть, що він потрібний на сьогодні, розумієте?

ОД: Звичайно, в ньому є потреба. Ми зустрічалися минулого тижня з головою комітету, й говорили про ті законопроєкти, які для нас є бажаними та першочерговими. І закон про розвідку стоїть у цьому питанні.

НВ: Я хочу вас запитати про деякі документи, які стосувалися і РНБО теж, які голосувалися Верховною Радою. Яка їхня доля на сьогодні буде? Чи вони, ці закони, мають бути анульовані? У нас закон про амністію у 15-у році. Яка доля цього закону? Тому що він стосується й окупованих територій теж. Був у нас дуже цікавий мирний план з врегулювання ситуації на Донбасі, який був підписаний 20 червня 2015 року, чи 2014 року, я перепрошую. Він був підписаний Парубієм, і був підписаний паном Порошенком. Там був і захист російської мови, там був і гарантований коридор для виведення українських і російських найманців. Як там було сказано, там були звільнені від кримінальної відповідальності всі ті, хто склав зброю. Все було в цьому законі, а зараз він діючий чи ні? Якщо він діючий, то, можливо, потрібно анулювати такі закони. Гіркіна випускали зі Слов'янська, згідно з якими речами? От я вам скажу зараз, до чого я підхожу насправді…

ОД: Ми постійно з вами про минуле, а я кажу – давайте за майбутнє. Давайте те, що було з Гіркіним, те, що було з усіма цими речами…

НВ: Не будемо згадувати?

ОД: Ми можемо з вами згадувати. Ну що від того, що ми зараз з вами згадаємо всі події цього Гіркіна. Я не знаю, він у нас хто - громадянин України, що він там знаходився? А вони кажуть, що там тільки громадянський конфлікт, там інших немає. От пан Гіркін…

НВ: А знаєте, чому запитую? Колись всі демократи говорили про те, що поки ми не повалимо останній пам'ятник Леніну, щастя нам не буде. І валили всі пам'ятники Леніну. А мені здається, що поки ми не закриємо гештальт справ на Майдані, Іловайської трагедії, Дебальцево, поки ми не зрозуміємо, а чому здали Крим без жодного пострілу… В принципі, ви вважаєте, що ці справи не потрібно зараз розглядати?

ОД: Ні, я не кажу, що непотрібно.

НВ: А це ж минуле.

ОД: Більше того, я наполягаю, що вони всі мають бути розглянуті, ми маємо висновки…

НВ: Майдан.

ОД: Ми маємо з цього робити певні висновки. І стосовно Майдану - ви знаєте, що на сьогодні немає остаточного розуміння, що відбувалося, й щодо багатьох інших речей. Я зараз не про це кажу. Я кажу про те, що нам бажано говорити про майбутнє, розуміючи минуле, й робити так, щоб у майбутньому не повторювалося те, що було у минулому. Це дуже важлива річ. Тому що, якщо ми з вами не будемо знати й розуміти минулого, ми не побудуємо те майбутнє, про яке мріють українці.

НВ: А ми маємо розуміти, чому ми втратили території, що відбулося за останні шість років?

ОД: Звичайно. Я вам можу сказати - тому що ми дуже-дуже повільно ставилися до нашого сусіда. Ви знаєте, в 2010 році, коли став Віктор Федорович, голова Служби безпеки - громадянин Російської Федерації, міністр оборони – громадянин Російської Федерації, вони сьогодні всі знаходяться в Росії. Вони всі працювали на Росію. Створення концерну "Укроборонпром" під російського полковника ФСБ, створення інституції, яка майже нищила нашу армію, нищила нашу обороноздатність, нищила всі наші речі, це і була така…

НВ: Ви теж вважаєте, що у нас в 14 році не було армії?

ОД: У нас була армія в дуже-дуже складному стані.

НВ: Послаблена, я згодна з вами.

ОД: І коли міністр оборони виявляється громадянином іншої країни, країни-агресора, яка окупувала Крим, ви розумієте, наскільки це, про що йшлося – майже про відсутність, на сьогодні я можу сказати…

НВ: Пане Данілов, але були військові частини, були чесні офіцери, їх було дуже багато, були чесні солдати, був міністр оборони, пан Тенюх, він же був не громадянином Росії, і він міг дати наказ.

ОД: Звичайно. Я кажу ті, які були на той час.

НВ: Я розумію. На час, коли ми втрачали Крим.

ОД: Я не можу відповідати за той період, де я безпосередньо не брав участі.

НВ: Але мають бути відкриті публічні процеси з цього приводу?

ОД: Я точно можу сказати, що суспільство має всі ці питання знати, й воно обов'язково все це знатиме. Що відбувалося, як відбувалося, чому ви почали зустріч з того засідання Ради нацбезпеки і оборони, де були сторонні люди, що було доволі-таки дивно, в ситуації…

НВ: Воно проводилося в приміщенні, яке можна було прослуховувати, воно не призначене для цього. І є правила в роботі спецструктур.

ОД: Звичайно. Я якраз з тих людей, які вважають, що є правила і норми, нам треба їх обов'язково дотримуватися. Якщо ми будемо виконувати наші закони, нашу Конституцію, наші всі нормативно-правові акти, то навіть оцієї пандемії у нас би не було. У нас би була зовсім інша ситуація, не кажучи вже про багато інших процесів.

НВ: Ми з вами говорили про політичну безпеку, ми говорили про безпеку на сході країни тощо. Але є ще багато - є екологічна безпека, є економічна безпека.

ОД: Інформаційна безпека, кібербезпека, у нас їх дуже багато.

НВ: Дуже багато. І я сподіваюся, що ви ще до нас будете приходити і ми будемо все це обговорювати. Але, все-таки, знаєте, небезпека в галузі захисту країни від зовнішніх чинників. Галузь, наприклад, авіабудівництва. З одного боку, це співробітництво з китайцями, це скандал, ці справи за статтею "диверсія", підготовка до злочину, це одне. А з іншого боку – а як ось цим підприємствам, вони мають працювати. Це окрема розмова, ми будемо з вами говорити. Ми можемо з вами говорити про від'ємну демографію сьогодні, коли 300 людей народжуються і 600 вмирають, мені такі цифри дали фахівці – це просто катастрофа.

ОД: Це складне питання не тільки для нас, це складне питання для всієї Європи. Ми можемо з вами казати про те, що у нас зараз дуже велика проблема з освітньою міграцією. Це велика проблема для нашої країни, бо країни, які знаходяться в Євросоюзі – Польща, Чехія – вони перехоплюють наших студентів. Ми можемо зараз сказати про велику проблему трудової міграції. Ми людину навчаємо, ми людині даємо освіту, вона відправляється в іншу країну й працює на іншу країну. У нас дуже багато викликів, у нас дуже багато проблем.

НВ: Пане Олексію, а ви цікавитеся таким феноменом у нашій країні, як наглядові ради? Там дуже багато іноземців - дві третини, а в деяких наглядових радах - три чверті іноземців. І вони там дуже активно лобіюють інтереси свого бізнесу й своїх країн. Ви в курсі про це? Це ж теж питання безпеки країни?

ОД: Це спадок, який нам дістався. Я можу сказати свою думку, що я не є прихильником працевлаштовувати громадян інших країн на посади, які є в Україні. Вони можуть бути радниками, вони можуть нам радити, вони можуть надавати якісь послуги. Але коли їх призначають на ті чи інші посади, я відверто кажу, я не є прихильником такого підходу.

НВ: А ви обговорювали з президентом всі ці питання? Тому що, наприклад, сьогодні один з глядачів нам поставив запитання: що робить у наглядовій раді "Укроборонпрому" Ентоні Тедтер, який раніше очолював розвідку в Міноборони США. Розумієте, якось воно…

ОД: У нас дуже багато різних речей.

НВ: "Укроборонпром" – це наші таємниці.

ОД: Я хочу, щоб ви розуміли – не все так просто. І не думайте, що ті документи, які грифовані, отримують члени наглядової ради або та чи інша людина.

НВ: А голова "Укроборонпрому" отримує їх?

ОД: Він має мати певний доступ, допуск. І навіть якщо в нього є допуск - є інституція, і керівник цієї інституції вирішує, чи надавати ту чи іншу інформацію… Тут не все так просто.

НВ: А голова "Укроборонпрому" має?

ОД: Я вам свою відповідь стосовно пана Абромавичуса сказав. Я вважаю, якщо він громадянин іншої країни… У нас українців є достатньо.

НВ: Але він має доступ до документів з грифом "секретно" як голова "Укроборонпрому"?

ОД: Я не знаю, що він має, а що він не має. Ще раз наголошую: керівник першого відділу, який є в таких інституціях, вирішує, чи надавати йому… У нас всі депутати мають доступ, вони отримують його автоматично. Але це не значить, що всім депутатам дають ті чи інші документи. Бо є відповідна процедура, і згідно з цією процедурою… Я хочу сказати, що вона прописана доволі ретельно.

НВ: А стосовно Абромавичуса - ви не знаєте, є в нього доступ чи ні?

ОД: Це треба в Абромавичуса запитати.

НВ: Ви ж знаєте, я бачу по ваших очах, що ви знаєте.

ОД: Я не прихильник того, щоб громадяни іноземних країн працювали на посадах в Україні. Радниками – будь ласка. А коли вони займають місця - у нас українців достатньо для того, щоб вони цими питаннями займалися.

НВ: Чи є сьогодні можливість, ресурс і час займатися екологічною безпекою в країні? Тому що країна поступово перетворюється, з одного боку в свинарник, а з іншого боку - в ній немає елементарних речей…

ОД: Давайте так, країна перетворюється.

НВ: Я маю на увазі екологію, тільки екологія.

ОД: Країна – це ми, і якщо у нас на сьогодні… Я можу сказати, у мене своя філософія стосовно того, якою має бути країна. Країна має бути чистою. Якщо у нас буде чиста країна, якщо у нас будуть чисті будівлі, чисті під'їзди, чисті вулиці, чисті наші міста, селища…

НВ: Це від кого залежить?

ОД: Якщо чисто буде на цвинтарі, це дуже важлива річ. У нас буде країна. Якщо ми перебуватимемо в тому стані, що зараз, у нас буде дуже небезпечна ситуація. Якщо йдеться про загальну екологію, то тут питання доволі гостре. Йдеться про наші так звані промислові міста, там дуже небезпечна ситуація. Йдеться про Кривий Ріг, Маріуполь, Запоріжжя й дуже багато інших міст, там промисловість Радянського Союзу, там екологія вкрай жахлива.

НВ: Йдеться про вирубки лісів також.

ОД: Навіть місто Алчевськ. Йдеться про ліси, про багато інших речей. Щодо екології - найближчим часом впливатимуть кліматичні зміни. І коли у нас сьогодні підвищення температурного режиму відбувається, щороку в нас є температурні рекорди, це дуже небезпечна ситуація.

НВ: Пане Олексію, хтось цим займається?

ОД: Ми багатьма питаннями займаємося. Минулого тижня ми закінчили велику роботу - що стосується дослідження нашої освіти. Ми вважаємо, що освіта – це фундаментальна річ для розвитку нашої держави. На превеликий жаль, у нас сьогодні 86% нашого населення отримують вищу освіту. Це непогано, я вважаю, що можна навіть і 90, і 95.

НВ: Хтось отримує, хтось робить вигляд, що отримує. Це, знаєте, як з дисертаціями.

ОД: Це вже інша річ. Але ми маємо розуміти, кого ми відправляємо в світ праці. У нас сьогодні управлінці, менеджери, юристи. Нам потрібні інженери, математики, біологи, вірусологи, і багато-багато інших речей. Є вісім спеціальностей… Я не думаю, що наша робота буде закрита. Буквально вчора була велика нарада в Офісі президента, в ситуаційному центрі, де ми якраз це питання, що стосується освіти, проговорювали. І ми маємо велике бажання, щоб на наступний рік було зовсім інше держзамовлення на інші спеціальності. Але ми маємо вже заздалегідь до цього готуватися. Вчора у нас така розмова відбувалася.

НВ: Зараз буде бліц, але все-таки хочу ще одне запитання поставити. У нас декілька хвилин залишається. Яке з питань національної безпеки вас тривожить найбільше? Крім війни. Це ми виносимо за дужки, тому що дійсно це сьогодні питання номер один.

ОД: Я не помилюся, якщо скажу, що це наша освіта.

НВ: Освіта все-таки?

ОД: Освіта. Освіта наших громадян у широкому сенсі цього слова. Ви знаєте, що я прихильник того, щоб у нас було дві мови в країні, я це неодноразово називав. У нас має бути державна мова українська і в нас буде обов'язково, має бути англійська мова, це мова нашого розвитку. І якщо ми йдемо в світ…

НВ: А що таке - має бути обов'язково англійська? Ви хочете, щоб вона другою державною стала, чи що?

ОД: Ні, вона має бути обов'язково у всіх викладачів, вона має бути обов'язково у тих людей, які проводять навчання. Я поясню, чому так. Дивіться, коли нам починають казати про Пушкіна, Лермонтова, звичайно, треба знати (російську – ред.). Маєте бажання – знайте, ніхто вас не (змушує – ред.), але треба розуміти – весь світ науковий, весь світ діловий – це англійська мова. Так сталося. Послухайте, свого часу, за Радянського Союзу, було таке змагання, що російська мова – мова міжнародного спілкування. Не сталося, вона на жаль, або на щастя, дуже складна в порівнянні з англійською.

НВ: Пане Данілов, бліц. Дуже короткі відповіді, буквально декілька слів. І дуже короткі запитання. Якщо ви говорите зараз про англійську мову, як про обов'язкову, хто ваш улюблений англійський чи американський письменник чи поет?

ОД: Я не можу сказати письменника, поета й таке інше, я можу сказати, що Черчіль для мене – це та людина, це феноменальний чоловік, а він, ви знаєте, і курив, і писав, і все, що тільки…

НВ: …І пив, і що він тільки не робив. Чи боїтеся ви захворіти на коронавірус?

ОД: Я можу пояснити: так, я хвилююся, що захворію на коронавірус. Ми забрали маму дружини, їй 88 років, і я дуже відповідально до цього ставлюся.

НВ: За близьких хвилюєтеся. Як часто ви зустрічаєтеся з президентом?

ОД: За необхідності.

НВ: Як це по факту? Раз на місяць?

ОД: Якщо Володимиру Олександровичу потрібно почути мою думку з того чи іншого питання, ми… У нас сьогодні стосовно коронавірусу селектори майже щодня, включаючи суботу, інколи й неділю.

НВ: Зрозуміло. Зустрічі бувають нечасто.

ОД: Це ви сказали. Я такого не казав.

НВ: Ну, ви не сказали, як часто, от я і фантазую. В яких країнах, окрім Росії, є дорадчий орган РНБО, Радбез?

ОД: Майже скрізь.

НВ: Майже скрізь?

ОД: Так. Вони по-іншому називаються, у кожного своя назва. До речі, завтра ми будемо спілкуватися з моїми польськими колегами, ми спілкуємося й з ізраїльськими колегами, дуже багато. В кожній країні є така інституція.

НВ: Чи відомий РНБО список людей, які є отримувачами облігацій ОВДП?

ОД: У нас списку немає, але я розумію, що Національний банк має таку інформацію.

НВ: А ви цікавилися?

ОД: Ми багатьма питаннями цікавимося.

НВ: Чи вважаєте ви це фінансовою пірамідою?

ОД: Я вважаю, що це складне питання, в якому треба розбиратися й розуміти, навіщо і що це була за інституція. Те саме щодо відсотків, які виплачувались фіксовано, і коли курс… Я був прихильником того, щоб розбиратися з питанням - коли у нас війна, коли у нас не зростає економіка, і коли у нас курс був 28 і потім несподівано став 25. Я публічно на нарадах у президента піднімав це питання в присутності колишнього голови Національного банку.

НВ: Можливо, є сенс подивитися уважно цей списочок? Там же є, кажуть, люди, які й представляють нашу державу, і представляли?

ОД: В сучасному світі приховати нічого не можна.

НВ: Чи вважаєте ви загрозою нацбезпеці від'ємну народжуваність сьогодні в Україні?

ОД: Це безпека для будь-якої країни.

НВ: Чи є сьогодні загрозою для нас засилля аматорів в усіх органах влади?

ОД: Мені складно дати відповідь на це запитання, тому що треба розуміти, що ви маєте на увазі під словом аматор.

НВ: Аматор? Любитель. Це театральне слово. Я як театрознавець це знаю.

ОД: Щоб людина стала професійною, вона спочатку має пройти аматорський курс.

НВ: А знаєте, є в українській літературі такий роман – "Дорогою ціною". Це не дорогою ціною?

ОД: Я у 1994 році, коли став у 31 (рік – ред.) мером Луганська… У нас була одна людина, яка казала – якби молодість знала, якби старість могла. Так воно звучало.

НВ: Це не вона сказала, але це інше.

ОД: Вона мені це так казала.

НВ: У вас є знайомі в Донецьку-Луганську, з якими ви підтримуєте зв'язок?

ОД: Звичайно.

НВ: Чи хоче Донецьк і Луганськ повернутися в Україну?

ОД: Це складне питання, тому що…

НВ: Більше так чи більше ні?

ОД: Я думаю, що Україна там буде 100%, попри те, хто там що хоче. Це наша земля, і ми там будемо.

НВ: Чи пустять воду в Крим?

ОД: Я думаю, що ні.

НВ: Чи буде РНБО наполягати на розгляді публічному доленосних справ? Іловайськ, Майдан, і так далі, Крим.

ОД: Є Рада нацбезпеки і оборони, яку очолює президент Володимир Олександрович Зеленський, а є Апарат Ради нацбезпеки, це інша…

НВ: Зрозуміло. Що важливіше - сім'я чи влада?

ОД: Сім'я, звичайно.

НВ: Ваш улюблений співак, чи співачка? Немає?

ОД: Я доволі спокійно…

НВ: Чому звільнили Сергія Сивохо?

ОД: Сергій, спільно ще з однією людиною з Луганської області, депутат, їх запросили для того, щоб вони спробували, скажімо так…

НВ: У них не вийшло, я зрозуміла.

ОД: Народне спілкування, так, умовно кажучи, цей процес відбувався.

НВ: Як ви ставитеся до сайту "Миротворець"?

ОД: Спокійно.

НВ: А чи зустрічаєтесь, чи зустрічалися ви колись з першим главою РНБО Горбуліним?

ОД: Так, звичайно, ми постійно спілкуємося.

НВ: Спілкуєтесь, ви просите його…

ОД: Постійно спілкуємося, і з першим, і з другим, і з третім.

НВ: Що важливіше - закон чи милосердя справедливості?

ОД: Закон.

НВ: Чому виступаєте за подвійне громадянство?

ОД: Я виступаю?

НВ: Так.

ОД: Я виступаю за подвійне громадянство саме з тими країнами, де мешкають дуже багато українців.

НВ: А яку книгу ви зараз читаєте?

ОД: Я зараз читаю книгу щоранку, у мене очі болять. Приходиш на роботу, а там такі стоси…

НВ: Зрозуміло. Чи вживали ви колись наркотики легкі?

ОД: Я навіть не курю. І не курив ніколи.

НВ: Коли ви востаннє були у відпустці й де?

ОД: У відпустці востаннє я був три роки…

НВ: І де?

ОД: Ми з дружиною востаннє… Бачите, я вже не пам'ятаю.

НВ: Не пам'ятаєте, де ви були з дружиною. І останнє запитання: чи телефонували ви Юлії Володимирівні, коли вона захворіла на коронавірус?

ОД: Ні, на жаль, не телефонував Юлії Володимирівні, коли вона захворіла на коронавірус, але я їй бажаю не хворіти й бути у формі, як завжди.

НВ: Дуже дякую, пане Данілов. Ми вже вичерпали свій час. Дякую, що ви сьогодні прийшли.