"Російська мова в Україні змінюється": Микита Потураєв про мовне питання
"Проблеми переходу в містах сходу України шкіл на українську мову не було ніякої"
У студії програми "ХАРД з Влащенкоі" на телеканалі "Україна 24" - Микита Потураєв, народний депутат фракції "Слуга народу", голова Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики.
Програма була в ефірі 29.09. Щоб подивитися відео програми, перейдіть у кінець інтерв'ю.
Наташа Влащенко: Вітаю вас ще раз.
Микита Потураєв: Вітаю.
НВ: До речі, ви в паспорті Нікіта чи Микита?
МП: В паспорті, звичайно, Микита.
НВ: Це ж два різних імені.
МП: Абсолютно однакові імена. З цим навіть пов'язана така цікава історія, як мене не хотіли реєструвати Нікітою в радянські часи, тому що це ж 70-ті роки, рік смерті Нікіти Сергєєвіча Хрущова, і просто не хотіли реєструвати в ЗАГСах хлопчиків з таким ім'ям, тому що вважали, що на честь…
НВ: А батьки хотіли, щоб ви були Нікіта?
МП: Це на честь мого прадіда насправді.
НВ: А відразу нам розкажіть, хто ваш прадід?
МП: Мій прадід, як писали в радянських анкетах, з робітничого класу.
НВ: Просто ходять чутки, чому я питаю, що ви – правнук чи праправнук відомого партійного діяча. Наскільки це відповідає дійсності?
МП: Це не відповідає дійсності. Я – внук видатного радянського вченого, Валентина Микитовича Потураєва, і правнук теж достатньо видатного викладача і вченого, і також ветерана війни Михайла Івановича Воронкова, професора, залізничника. Тому я з такою родини. Але у мене різні люди в родині. І євреї, і я б сказав так посполита шляхта, і росіяни. Можливо, і українці є. Я в цьому сенсі український патріот не за кров'ю, а за власними переконаннями.
НВ: Добре, тоді до подій перейдемо і до серйозних питань, оскільки у нас хард, сьогодні буде багато непростих питань. Дивіться, про події. Заступник голови фракції "Слуга народу" Микола Тищенко розповів, що увійшов в створену парламентську групу щодо законодавчих змін для врегулювання війни на Донбасі. Давайте відео подивимся коротке. Оскільки пан Тищенко не може розказати, що це за новий формат і яке нове рішення вони знайшли, мені нічого не лишається, як спитати у вас: що це за новий формат і нове рішення?
МП: І я про це абсолютно нічого не знаю. Ані про формат, ані про ті рішення, які будуть в цьому форматі шукатися, знаходитися, не знаю, писатися. Я тільки розумію одне, що, у мене просто сьогодні питали вже, чи вважаю я, що Микола Тищенко здатний написати… Тут справа не в тому, справа в тому, що депутати не всі мають взагалі-то писати закони. І це взагалі велика помилка і великий міф.
НВ: Я хочу просто спитати… Що Микола Тищенко не може писати закон, ми всі це знаємо, тут справа не в цьому, справа от в чому…
МП: Дивіться, я не казав, що Микола не може писати закони. Я казав, що в будь-якому форматі треба, щоб були люди, які мають позицію. І громадянську, і політичну. Я вважаю, що Микола таку позицію має, тому він може входити до будь-яких груп, до будь-яких форматів, які там нові створюються…
НВ: Хотілось би дізнатись про його позицію, і щоб його все-таки пускали на інтерв'ю. Тому що фракція його поки що не пускає на інтерв'ю, і я розумію керівництво фракції. Дивіться, справа тут от в чому: якщо Микола Тищенко не говорить сам, що це за формат і що це за рішення, і ви не знаєте, що це за формат, а ви, між тим, голова комітету, то є два варіанти подій: перший варіант – нема ніякого формату і ніяких рішень поки що. Чи інше – вони приймалися без вас, без депутатів, дуже вузьким колом людей. Який вам більше подобається варіант?
МП: Це не обов'язково вузьким колом. Можливо, збиралось якесь більше коло. Хтось з кимось про щось говорив, і якось щось вирішили.
НВ: Ну як може таке бути, що голова комітету не знає про це, все-таки, ви ж генерал по мірках Верховної Ради.
МП: Наталя, дивіться, комітет – це не прес-служба.
НВ: Я розумію. Але ж ви маєте щось чути, ви маєте розуміти, що це за нова платформа. Ну як, систему створюють, щоб питання миру... ніхто з депутатів не знає, про що це.
МП: Коли платформа або формат конституюється, тоді я про це вочевидь дізнаюся і побачу, що це.
НВ: Що це – конституюється, скажіть мені.
МП: Перетворюється на щось, якась робоча група при Офісі президента, або якась…
НВ: А на що він має перетворитися, щоб вам розказали, що це за рішення буде?
МП: Ну, на щось дієве.
НВ: Наприклад? На постанову по виборах, чи на що це має перетворитися?
МП: На щось, що буде продукувати якісь тексти. Можливо, постанова, можливо, якась інша постанова. Дивіться, там же є ще одне питання, про яке не слід забувати, це або пролонганція старого, або прийняття нового…
НВ: Старого – чого?
МП: Закону про особливості місцевого самоврядування на тимчасово окупованих територіях, районах
НВ: Про особливий статус ви маєте на увазі, цей закон 15 року?
МП: Закон, який помилково називають про особливий статус. Тому що він не про особливий статус, а про особливості місцевого самоврядування. Це, вибачте, різні речі. Тому або пролонгувати старий, або приймати новий. Можливо, ця група буде над цим, зокрема, працювати.
НВ: Оскільки ми вже заговорили про вибори, хочу у вас спитати. На оцьому стільці, де ви зараз сидите, на тому тижні сидів голова Верховної Ради Дмитро Разумков, і він заявив, що внести зміни до постанови про місцеві вибори, які передбачали проведення на тимчасово окупованих територіях Донбасу, неможливо, хоч на цьому наполягає Росія. Давайте подивимось коротке відео, потім я вас спитаю дещо. … Дивіться, пан Разумков блискуче знає закони, він абсолютно правий з цієї точки зору. Але що ми маємо? Про окуповані частини Донецької і Луганської області питань нема – там дійсно неможливо проводити вибори. Але, як ви вважаєте, чому не одну тисячу людей, а сотні тисяч людей позбавили можливості голосувати на українських територіях Донбасу і Луганську. Чи не тому, що ці люди могли б проголосувати не так, як хотілось партії "Слуга народу"?
МП: Ну це зовсім не через це, і не сотні тисяч, давайте не перебільшувати.
НВ: Ну скільки зараз там проживає? Хтось рахував?
МП: Давайте оперувати якимись реальними цифрами. Я думаю, вони є в профільному комітеті…
НВ: Давайте. Так скажіть. Я не можу ні в кого добитися, постійно питаю. Вас же має хвилювати – а скільки людей позбавлені свого конституційного права?
МП: Я пам'ятаю, що там небагато населених пунктів, тому це точно не сотні тисяч.
НВ: Ну орієнтовно, про який порядок цифр можу…
МП: Наталя, ну я ж теж журналіст в минулому. А колишніх журналістів не буває. Я ніколи не оперую неперевіреними фактами, не кидаюсь якимись заявами, які не грунтуються на чомусь реальному. Я тільки пам'ятаю, що там не так багато населених пунктів, тому це точно не про сотні тисяч.
НВ: Пане Микито, якщо б ми з вами теоретично помінялись місцями, я була б депутатом, а ви, наприклад, журналістом, то якби мені сказали, що я маю голосувати за таку постанову про вибори, перше, що я б спитала – чому люди позбавляються свого конституційного права і скільки цих людей там, скільки людей ми позбавляємо, пропорційно, виборів. І тоді можлива і відповідь. Скажіть мені, будь ласка, ви не знаєте, скільки там людей, чому вони позбавлені можливості голосувати?
МП: А чому – можу чітко сказати. Це населені пункти, які надто близько знаходяться до лінії фронту, яку називають на дипломатичній мові лінією розмежування.
НВ: Там же не всі надто близько.
МП: Достатньо близько для того, щоби влада не могла на сто відсотків контролювати і забезпечити безпеку виборчого процесу, убезпечити громадян від можливих провокацій, від можливих навіть терактів. Ми про це серйозно говорили. Тому для мене питання безпеки громадян, безпеки, було найголовнішим.
НВ: Для нас теж. Для нас теж це дуже важливе питання, але дивіться, 40 чи 50, я не пам'ятаю, до кордону – Харківська область. Ніхто не боїться провокацій, Харківська область буде спокійно голосувати. Це ж теж близько до кордону?
МП: У нас там кордон прикритий. Пані Наталя, вибачте, там у нас прикритий кордон. А там у нас – лінія фронту. А там у нас лінія фронту, через яку можуть пройти і ДРГ, і окремі терористи, і диверсанти, і так далі.
НВ: Так окремі терористи і диверсанти можуть пройти куди завгодно.
МП: Можуть, і ми пам'ятаємо, нажаль, дуже драматичні і жахливі випадки, коли вони і проходили, і влаштовували теракти на території України у 15 і навіть у 16 роках.
НВ: Отже, всі громадяни Луганської і Донецької області, які живуть на українській території, з вашої точки зору, вони в небезпеці, тому що вони знаходяться близько до кордону? Я правильно вас зрозуміла?
МП: Ті, що дуже близько – звичайно, небезпека є. Саме тому там працюють військово-цивільні адміністрації, саме для забезпечення як правопорядку, так і безпеки людей.
НВ: Спитаю у вас інше тоді. Як ви думаєте, що люди думають з приводу того, що їх позбавили можливості голосувати, що вони говорять з приводу цього і чи сподобалось їм це рішення? Чи просили вони вас про таке убезпечення?
МП: Мене не просили, фракцію не просили, таких звернень не було. А що стосується того, що вони говорять – у нас заплановано, якщо все піде за планом, виїзне засідання фракції саме на прифронтових територіях. Якщо все вдасться, то ми це зробимо, можливо, наступного тижня. Ми зараз над цим працюємо. Так що, я думаю, що ми всі, і я в тому числі, на власні очі побачимо, на власні вуха почуємо, і… Ну, дивіться, що там відбувається, я і так знаю, але почуємо, дійсно, від людей, що вони думають про те, чи настільки їм потрібна зараз…
НВ: Виборче право?
МП: Ні, не виборче право. Чи настільки їм потрібно зараз обрати місцеву владу, якщо є отака небезпека, про яку я казав. Чи, можливо це зробити трохи пізніше, коли ми будемо точно впевнені, що ми зможемо забезпечити як сам по собі демократичний виборчий процес, так і безпеку людей.
НВ: Добре, якщо ми вже заговорили про людей, які проживають на цих територіях, і на інших, я хочу вас спитати. Ви керуєте інформаційним комітетом. Що з вашої точки зору за минулий рік, за рік влади Зеленського, зроблено для виборців південного сходу в розрізі от якраз профілю гуманітарного комітету? Це, до речі, питання вашого колеги, народного депутата Бужанського, яке він сьогодні написав серед питань. Конкретно, от по пунктам, що зроблено для цих людей?
МП: Дивіться, ми працюємо над тим, щоби збільшити покриття, у нас зараз були дуже серйозні дискусії за участі і Національної ради з питань телебачення і радіомовлення…
НВ: Яке саме покриття, телевізійне?
МП: З компанією "Зеонбуд", яка, ви знаєте, є монополістом-провайдером. Вони з порозумінням поставились до тих, я б сказав, наполегливих прохань, які з нашого боку пролунали…
НВ: Пане Микито, ви працюєте над покриттям телевізійного каналу "Дім", цього, ні? Взагалі?
МП: Ні. Канал "Дім" працює на окупованій території. В нас є проблема з покриттям нашими каналами, зокрема, каналом "Україна 24", "Україна", всіма нашими каналами…
НВ: Так, працюєте над покриттям. Далі що?
МП: Покриття прикордонних територій. Це головне. Щоб там було українське телебачення і радіомовлення.
НВ: А більш нічого?
МП: А що там має бути ще зроблено?
НВ: Ні, ну гуманітарні проблеми мають же досить широкий спектр...
МП: Ні, ми зараз про інформаційні. Про гуманітарні ми зараз не казали. Якщо ми кажемо про інформаційні, то інформаційні, вибачте, там все дуже просто.
НВ: Як комітет ваш називається?
МП: Гуманітарної та інформаційної політики.
НВ: Ну, тому я й говорю не тільки про інформаційні, а й про гуманітарні проблеми.
МП: Тоді давайте про котлети окремо, а про плюшки окремо.
НВ: Добре, що з точки зору гуманітарної політики зроблено для цих людей?
МП: З точки зору гуманітарної політики ми робимо для всієї України, для всієї України ми, в умовах COVID, прийняли низку законів, які максимально захистили так звані креативні індустрії. І медійників, і культурні установи, і людей, які працюють навколо нашої з вами спільної галузі. Так що я вважаю, що зроблено достатньо. І зараз ми розглядаємо, починаємо розгляд державного бюджету, сьогодні якраз був комітет. Збільшені видатки, не настільки, наскільки ми хотіли би, але, тим не менше…
НВ: А як ви захистили…
МП: Все, що потрібно, щоб українська культура не жебракувала, в все ж таки потроху розвивалася, в тому числі на тих територіях, воно також буде забезпечено державним бюджетом.
НВ: Добре. Давайте тоді поговоримо про дійсно конкретні гуманітарні проблеми і про інформаційну політику. Але до цього два питання. Тому що, ну, гуманітарні проблеми, мені здається, це абсолютно конкретні речі. Ми сьогодні про них будемо говорити. На засіданні парламентського комітету "Слуга народу" нардепи не обговорювали питання продажу місць у списках, це якраз цей скандал, коли народний обранець Микола Галушко, сказав про те, що на місцях продаються прямо списками, на місцевих виборах. Чому ви не обговорили на засіданні фракції "Слуга народу"? Скандал, каже народний депутат про те, що продаються. Чому ви не розглянули це питання?
МП: Дивіться, тут не про це варто поговорити. Варто поговорити про, на мій погляд, фатальну помилку, яка була припущена з самого початку планування цієї кампанії. Це так звані квоти для мажоритарних депутатів, які…
НВ: А чому це фатальна помилка?
МП: Фатальна – тому що це призвело до того, що, не всюди, але виникали конфлікти між політичними керівниками кампаній і місцевими депутатами.
НВ: Щоб людям було зрозуміло, про що ми говоримо – квоти для депутатів місцевих, для мажоритарників, там, наскільки я розумію, логіка була така, що депутати-мажоритарники краще знають свою місцевість, краще знають людей в місті, в селі, і так далі. І вони саме будуть пропонувати тих людей, які будуть ефективно працювати. Що, в принципі, не факт. Не обов'язково саме тих, вони теж можуть продавати місця в списках. Як можуть продавати і ті люди, які керують кампанією, які не є депутати-мажоритарники. Я про інше питаю.
МП: Я категоричний противник того, щоб ми говорили про продаж.
НВ: Чому?
МП: Ну дуже просто.
НВ: Ви можете гарантувати, що таких фактів немає?
МП: Дуже просто. Я поясню чому. Тому що тоді треба говорити про продаж місць в Сполучених Штатах, у Франції, в Німеччині, і так далі. Є процес…
НВ: Чому ми маємо говорити про продаж місць у Франції? Нам не все одно, що у Франції відбувається?
МП: Дивіться, є процес фандрайзінгу. Ви ж розумієте, що у всіх виборчий…
НВ: Розкажіть будь ласка людям, що це за процес, вони ж не знають, що це таке.
МП: Дивіться, нажаль у нас, він, так, як він врегульований в розвинених демократіях, не врегульований на законодавчому рівні.
НВ: Що це за процес, поясніть.
МП: Дивіться, у всіх кандидатів мають бути гроші на рахунках. В обласних організаціях мають бути гроші на рахунках.
НВ: І це вирішується за…
МП: Чекайте. Де вони беруться?
НВ: Де вони беруться?
МП: З повітря? Звичайно, що або кандидати-мажоритарники, або голови обласних організацій, вони йдуть до бізнесу, і просять, допоможіть в виборчій кампанії. І так всі партії роблять, тому всі партії продають, всі партії продають, якщо з такої точки зору.
НВ: Це просто дуже круто з вашого боку, що ви визнаєте, що всі партії останні 30 років…
МП: Ні, дивіться, я не визнаю факт продажу місць.
НВ: Ні, ви кажете мені, пані Наталю, не називайте це продажем.
МП: Тому що це не продаж.
НВ: А що це?
МП: Продаж – це коли хтось отримує якусь користь. А коли ніхто ніякої користі не отримує, то це, вибачте, не продаж. Тому це і називається фандрайзінг.
НВ: Якщо на рахунки партій поступають гроші, не важливо, в областях, в районах, в містах, від бізнесменів, які теж стають в списки, чи їх люди стають в списки в обмін на це, тому що вони не просто так дають гроші, то це називається, незалежно від того, беруть собі люди, які сидять на касі, відкати, чи ні, а вони беруть, ми знаємо. Незалежно від цього, це продаж місця, тому що в списки приходять не, знаєте, не достойні люди, а ті люди, у кого є гроші.
МП: Ну, вибачте, тоді значить і місце президента Сполучених Штатів продається, і місце президента Французької республіки продається.
НВ: Ні, ні. В Сполучених Штатах по-іншому.
МП: Не ні, а так.
НВ: В Сполучених Штатах – виборчий фонд, і ми там бачимо…
МП: В Сполучених Штатах є фандрайзінг, є спеціальні заходи, обіди, там, сніданки, і так далі, з продажем місць, з залученням грошей від великих лобістських компаній, від бізнесу великого. І за це критикують, до речі, західну модель також. Тому не треба робити різницю між Україною, в цьому сенсі…
НВ: Шановні друзі, я зараз вам скажу правду, як відрізняється, от пан Потураєв не договорює нам чогось. І я скажу, чого саме він не договорює. Ви не договорюєте того, що, коли ми відкриємо, скажімо, спеціальний сайт виборчої кампанії президента, Трампа, чи Байдена, чи когось, ми бачимо просто до хвилини, які суми і від кого поступають. І це абсолютно на законодавчому рівні робиться прозоро. У нас це ніколи не робилося прозоро. Ми не знаємо…
МП: Я не згоден. У нас зараз є законодавство, де можна відкрити кожну партію…
НВ: Ми не знаємо. Пан Василь Н. дав сім мільйонів чи десять, скільки він приніс там.
МП: Пані Наталю, це не так.
НВ: Це так.
МП: Були розслідування у Бігуса, були розслідування ще у купи журналістів. Вони сканували, як наповнювалися фонди в 19 році, зараз будуть сканувати. Це абсолютно відкрита вся інформація.
НВ: Зараз іде виборча кампанія, вона 25 числа уже припиниться. Скажіть, будь ласка, на якому сайті ми можемо побачити, хто жертвує гроші, в якій області, в якому районі партії "Слуга народу" і скільки грошей? Де ми це можемо побачити?
МП: Ви знаєте, я вам зараз не скажу, але це можна загуглити. Тому що журналісти-розслідувачі, вони завжди це бачать.
НВ: Ну, ви ж кажете точно, що ви це бачите.
МП: На НАЗК, я думаю, що на НАЗК, скоріше за все. Тому що НАЗК же моніторить ці речі.
НВ: Зрозуміло. Народний депутат Юрченко, якого НАБУ і САП підозрюють в отриманні хабаря і причетності до корупційної схеми в парламенті, записав відеозвернення до українців і спростовує свою причетність до злочинів. Зараз подивимося відео… У мене в зв'язку з от цією історією, з отаким зверненням, от людина постраждала. От дуже жалко людину. Як у Подерв'янського, знаєте, от дуже жалко пацана. Так от, у мене просте питання. Ви колись в Трускавці сказали: ви ніхто, вас сюди привели для того, щоб ви кимсь стали. Скажіть, будь ласка, ваші всі колеги чи переважна більшість, вони стали хоч кимсь? Це перше питання. І друге питання. Там нещодавно пан Качура сказав, що всі ми мікроби у порівнянні с Зеленським. От чи відчуваєте ви себе цим мікробом порівняно з президентом?
МП: Звичайно, що я себе мікробом не відчуваю. Добре, якщо Олександр хоче так вважати, то у нього є таке право. Повертаючись до вашого запитання…
НВ: Про Трускавець.
МП: Чи стали кимось. Ну, звичайно, стали, суб'єктність лізе з усіх щілин. Майже у всіх. Питання в якості цієї суб'єктності, ось і все.
НВ: От, ви так натякнули, а все ж таки не всі зрозуміли. А яка якість от цієї суб'єктності?
МП: Дуже різна.
НВ: Багато людей не розуміє, що таке суб'єктність. А скажіть, знаєте, просто, от як там у Енштейна: справжній професіонал завжди зможе розказати п'ятирічній дитині, чим він займається. От, давайте ви розкажете просто що ви думаєте з цього приводу для глядачів.
МП: Добре. Дивіться, що таке, ну от, декілька типів суб'єктності. Наведемо декілька прикладів. Ти можеш бути політиком, у якого є візія, є розуміння, для чого ти прийшов, в якій бік ти хочеш рухати країну, є цінності, які ти обстоюєш. А можеш займатися якимись шкурняками, не обов'язково брати хабарі. Але ти можеш бути провідником якихось бізнесменів, великих або тіньових, і так далі.
НВ: А коли людина провідник бізнесменів, вона що, гроші за це не отримує? Ми ж бачимо по НАЗК деклараціях, як люди просто розквітають за три-чотири роки.
МП: Ну, я не побачив якихось драматичних змін в деклараціях, в порівнянні з 18-19 роками…
НВ: Є, є великі зміни.
МП: Ну, не побачив я.
НВ: Справа не в цьому. Скільки депутатів, от з вашої точки зору, в фракції "Слуга народу" має візію майбутнього? От, в процентному, в відсотковому співвідношенні?
МП: Я думаю, що не менше, ніж 160-180 людей. Навіть більше.
НВ: Які ви цифри називаєте… От всі ці люди мають візію майбутнього, так?
МП: Тільки вони дуже різні. Вони дуже різні і я думаю, що насправді от всі ці переформатування груп, які зараз ідуть там, якісь намагання щось зробити з цією фракцією, вони не зовсім про налагодження комунікації або управління.
НВ: Зрозуміло.
МП: Фракція вже відчутно і вочевидь фрагментується.
НВ: На які групи?
МП: Є, звичайно, група, вона не структурована, яка є, можна сказати, прозахідною. Нас там називають соросята, обливають нас брудом.
НВ: А ви до цієї групи належите?
МП: Ну, слухайте, я не можу себе причислити до соросят.
НВ: Ви сказали нас обливають брудом, це значить, що ви себе на автопілоті зачислили до цієї групи.
МП: Дивіться, якщо мене, як прозахідного, продемократичного політика, який прийшов робити незворотні реформи, безперечно їх можна назвати ліберальними, як би люди до цього не ставились, як би вже не спаплюжили це слово, але тим не менше. Я відношу себе до цих, до цієї групи, хоча вона не структурована. Є люди, які більш, я б сказав, лівоцентристських поглядів.
НВ: Що таке лівоцентристські погляди, от зараз конкретно "Слуга народу"?
МП: Різниця дуже проста. Я вважаю…
НВ: Ви сказали, що є соросята, люди, які лобіюють інтереси західних наших партнерів, скажем прямо.
МП: Ні.
НВ: Чому ні?
МП: Ми лобіюємо інтереси України, як частини цивілізованого світу.
НВ: Добре, я задам вам питання в зв'язку з цим. Чи є експансія наших західних партнерів, економічна і інша експансія, в Україну?
МП: Жодної.
НВ: Окей. Ваш погляд зрозумілий. Є якась таємнича лівоцентристська група, чого вони хочуть?
МП: Вона не таємнича.
НВ: Чого вони хочуть?
МП: Вони вважають, що треба. До речі, її яскравий представник був у вас нещодавно в ефірі, ви навіть фрагмент його інтерв'ю демонстрували.
НВ: Кого ви маєте на увазі?
МП: Це Дмитро Олександрович Разумков. Він, звичайно, на мій погляд, за цінностями і візією, він класичний лівоцентрист.
НВ: А хто до групи Разумкова належить?
МП: Вона не структурована.
НВ: Ну хоч декілька прізвищ, якщо це група.
МП: А нащо? Щоб були потім розборки, що от, хтось там орієнтується на Разумкова, хтось там орієнтується на мене чи на когось іншого, а ви займаєтесь фрагментацією фракції. Я не хочу таких претензій.
НВ: Пане Микито, ви – політик. Якщо ви говорите А, ви все одно маєте сказати Б. Інакше це може сприйматися як фантазії, розумієте? Добре, лівоцентристська група, до якої умовно належить Разумков. Ще які групи є?
МП: Є точно група, яка орієнтується на думки і погляди Ігоря Валерійовича Коломойського. Ну і є група, яка орієнтується, мені важко сказати, на кого, там такий конгломерат людей, дехто з них в Офісі вже, дехто з Офісом поруч. Там також достатньо ярко виражені бізнесові інтереси.
НВ: Так а чиї інтереси?
МП: Різні, різні. Там така акціонерно-кооперативно… Таке якесь товариство.
НВ: Зрозуміло. Ну, дивіться, у вас тоді всі орієнтуються на якихсь олігархів. Тому що група, як ви кажете, соросят, вона ж орієнтуються на пана Пінчука, вони…
МП: Ні.
НВ: Добре, не орієнтуються.
МП: Ні.
НВ: Добре, ідемо далі тоді.
МП: Я з Віктором Михайловичем не спілкувався з 2008 року, якщо щось, взагалі.
НВ: Сумуєте за ним?
МП: Ні. Ну, як сказати, ми 10 років…
НВ: Ну хотіли б його побачити?
МП: Ми 10 років пропрацювали поруч.
НВ: Ну ви ж просто не від нього йшли в парламент.
МП: Ну, звичайно, не від нього. Я в 2008 пішов.
НВ: А були люди, які рекомендовані були саме ним. Ви знаєте прекрасно.
МП: Це хто?
НВ: Ви це прекрасно знаєте.
МП: Це хто?
НВ: Не знаєте? Я ж не можу, ви мені не говорите свої таємниці, я вам не буду говорити свої поки що. Дивіться, вас дуже багато критикують за закон про медіа. І от зараз настав час, коли я хочу включити свого колегу, тому що у нас є така рубрика, питання опонента. Сергій Лямець, ви його знаєте прекрасно. Сергію, вітаю, прошу ваше питання.
СЛ: Добрий вечір, пані Наталю, добрий вечір, Микита. З вашого дозволу, питання таке: ми вже не перший раз розмовляємо про закон про медіа, тож ми вже розповіли один одному всі звинувачення, які ми могли розповісти. Скажіть, будь ласка, таку річ. Як ви знаєте, закон про медіа складається з двох частин. Перша частина – це те, що нам треба зробити перед Євросоюзом. І проти цієї частини ніхто нічого не каже проти. Це треба зробити. Але є й друга частина, яка є суто внутрішньою, і за цю частину ми жодних зобов'язань перед Євросоюзом не брали на себе. Тобто, це в будь-якому сенсі, це українська забаганка, це українська ідея – підвищити повноваження Нацради з питань телебачення і радіомовлення та підпорядкувати цій раді ще один дуже великий кластер українських медіа, а саме інтернет та друковані ЗМІ. Скажіть, будь ласка, ви дуже просуваєте увесь закон про медіа, і навіть, я гадаю, ви маєте відношення до того, що Євросоюз вважає, що це й закон є, знаєте, таким, який треба підтримати за будь-яких обставин. Тобто, я вважаю, що ці заяви з'являються не без вашого впливу. Але скажіть, будь ласка, а в чому, власне, ваше зацікавлення в тому, щоб відбулось те, що ми називаєм закручування гайок, чи підвищення повноважень Нацради, чи влаштування штрафів та тиску на журналістів? Чому це відбувається? Може, це ідеологічні причини, де ви бачите скрізь агентів ФБС, може це якісь ваші власні образи, де вас якесь ЗМІ назвало якимсь образливим словом. В чому ваш особистий мотив? Дякую.
НВ: Дякую, Сергію. Можливо, вас якесь ЗМІ назвало земляним черв'яком, знаєте, як в радянських фільмах?
МП: І желтой пиявкой. У мене немає ніяких особистих мотивів, не треба мені їх приписувати. У мене є мотиви тільки як у українського політика, який дбає про український інформаційний простір і про розвиток українських ЗМІ, тих, що не брешуть і тих, що не крадуть, тих, що не джинсують, і тих, хто готовий, і працює, як, до речі, і канал "Україна 24", під регуляцією і нарощує свої рейтинги в боротьбі з тими ЗМІ, які точно ведуть недобросовісну і недоброякісну конкуренцію.
НВ: Пане Микито, але я звертаю вашу увагу, що проти цього закону виступають практично вся журналістська спільнота.
МП: Ні, це неправда. І я, пані Наталя, от що хочу сказати. Я дуже втомився оперувати, ну, тим більше, ми-то з вами знаємо, що оці всі терміни, весь советский народ как один человек… Значить, вчера решением советского народа был осужден писатель Пастернак. Его стихов мы не читали сроду, но и без них нам ясно, что он враг…
НВ: Я бачила листа, під яким підписалися абсолютно різні журналісти. Абсолютно різних видань, різних платформ, різних ідеологічних поглядів.
МП: І що? Ми можемо сказати, що це всі журналісти? Аж ніяк. У нас були плідні дискусії як з місцевими ЗМІ, так і з великими медійними групами. І так, були речі, які ми дуже важко обговорювали, і, до речі, і до сьогодні ще продовжується обговорення. Але є люди, які кажуть, що нам ніякий такий закон взагалі не потрібний. І я більше не буду вступати в абсолютно беззмістовні дискусії. Тільки так: номер статті – і положення, номер статті – і положення. Тому що все решта, мені вже, втомили мене ці маніпуляції.
НВ: Окей. Є конкретне абсолютно питання: є Нацрада по телебаченню і радіомовленню. Нацрада, я хочу, щоб наші глядачі розуміли, тому що не всі розуміють, це абсолютно політичний орган. Він таким став не зараз, він був завжди таким. Тому що частину Нацради, там, по-моєму, трьох членів Нацради…
МП: Чотири в чотири.
НВ: А, чотири на чотири. Чотири людини президент призначав, а ще чотири людини призначала Верховна Рада. Отже, що б ми там не говорили, хто б не був президентом, якою б не був склад Верховної Ради, вони дають повноваження своїм, підкреслюю, людям, і вони потім цих людей вважають інструментом для вирішення своїх політичних завдань. Так було завжди, прикладів цьому тьма…
МП: А якби цей закон вже був прийнятий, якби і ви в тому числі цьому так не опиралися, вже було б інакше. Тому що вже президент би свою квоту призначав би через прозорий, відкритий конкурс. Всі бачили би кандидатів, бачили би критерії, бачили би конкурсну комісію.
НВ: Пане Микито, ви ж були членом Нацради, правда?
МП: Хвилиночку. І я вам зараз скажу, що це були не найкращі часи. Парламент, ми цим законом позбавили можливості фракції бути фільтрами, фракції бути суб'єктами подання. Ні. Вносять громадські організації, вносять професійні організації, а парламент лишень голосує. Так, звичайно, політичний вплив є, але, вибачте, закон… Це як, знаєте, звинувачувати нашу країну взагалі в тому, що вона недосконала. Закон український є калькою з французького закону. Він так писався тоді ще, далекого 93 року, про телебачення і радіомовлення, де розписується Нацрада. Він таким, фактично, і залишився.
НВ: От медійний експерт, журналіст Тетяна Попова вважає, що якби ви взяли, я просто сьогодні з нею про це говорила, французький закон за основу, то, можливо, він би менше викликав протидії. А там ще є багато додано до цього. І, дивіться, Нацрада, ви кажете, вона буде обиратися через конкурси. Конкурси, за шість років ми побачили, що таке. Жодного конкурсу, особливо, знаєте, громадськість, це слово просто стане скоро словом, яке викликає відразу. Тому що хто ця громадськість, як формуються ці особливі комісії, ніхто цього не знає.
МП: Це значить просто, хтось не цікавиться.
НВ: Абсолютна більшість.
МП: Тому що ви бачите, скільки списів було зламано навколо комісії по відбору спеціального антикорупційного прокурора. І до речі, так до кінця ми не дійшли в конфлікті. І, власне, я не проголосував за призначення цієї комісії, тому що я не був переконаний, що саме ця комісія зможе забезпечити об'єктивний відбір людини, яка буде дійсно незалежна. Тому, вибачте, знаєте, коли людина каже – мене не влаштовує, у мене є зустрічне запитання. Добре, тебе не влаштовує. Що ти зробив для того, щоб дізнатися, як взагалі склалася та ситуація, що тебе не влаштовує, склалася, чому вона склалася, хто там що вносив, хто за що голосував і так далі. Ну, слухайте, якщо ти не цікавишся політикою, політика завжди цікавиться тобою.
НВ: Пан Микито, все це зрозуміло. Але я вам хочу сказати, що в залі немає голосів за медійний закон. Ви це знаєте.
МП: Ну, наразі, можливо, немає, а потім, можливо…
НВ: Тому що всі депутати знають, як журналістська спільнота ставиться до цього закону і журналісти будуть дуже…
МП: Це має тішити журналістів, що депутати бояться невеликої групи журналістів.
НВ: Чому невеликої?
МП: Тому що невеликої. Я вважаю, що це має дуже тішити журналістів. А потім, потім, коли десь в еміграції журналісти будуть писати про те, як ми жалкуємо, що ми в черговий раз втратили державу, її незалежність, суверенність. Десь в Варшаві, хтось в Берліні, хтось в Вашингтоні, хто там успішніший буде.
НВ: Отже, ви вважаєте, що якщо Нацраді не надати широких повноважень, то всі поїдуть в еміграцію?
МП: Я вважаю, що якщо ми програємо інформаційну війну, то не буде ніякої української незалежної суверенної держави. Ось що я вважаю. І я не шукаю ніяких агентів ФСБ, я просто бачу, що відбувається. Я бачу, як розколюється суспільство, я бачу, як налаштовуються люди один проти одного, я бачу, як іде…. До речі, цей закон, він навіть не зможе впоратися з цією навалою дезінформації. Але він дозволить хоч якось українському суспільству, не державі, суспільству, громадянам, захищатися від цього. І він дозволить працювати…
НВ: Від чого – від цього?
МП: Від дезінформації, від маніпуляцій, від брехні, від розколювання суспільства.
НВ: Скажіть, будь ласка, а чому суди, навіщо Нацраді давать функцію судів? Ну хай суди роблять висновок, хто дезінформує, хто не дезінформує.
МП: Пані Наталя, те, що я вам казав: ви самі, вочевидь, давно не читали закон. У Нацради немає функції судів. Все вирішує тільки суд, і про штраф суд, і про все суд. Єдине, що Нацрада може зробити без суду – це направити припис, а припис, це не більше як повідомлення про те, що, друзі, у вас там щось не те відбулося, будь ласка, виправте. І все. Все решта – суд. Тому я і казав, що я не хочу обговорювати більше от на такому, знаєте, загальному рівні, от у вас там щось не так. Стаття – цитата, стаття – цитата.
НВ: Про гуманітарну політику і про розколювання суспільства. Дивіться, закон про освіту. І в ньому є момент, коли, з певного числа 20 року всі абсолютно школи переходять на українську мову. Питання тільки в одному – чому тільки ті школи, які почали навчання російською мовою, а не угорською, скажем, польською, і так далі. І чому одним дозволено з 23 року переходити, а іншим, хто вже почав вчитись російською – прямо зараз?
МП: Тому що російську мову, ми почали цей перехід у 17 році, а ті решта – пізніше, ось і все. Дуже проста відповідь, не треба ніяких дуже складних конструкцій.
НВ: Почали переходити у 17 році?
МП: В 17 році, звичайно.
НВ: Внаслідок чого вони почали переходити?
МП: Внаслідок прийняття відповідних змін до законодавства. Про це всі знали. А щодо законопроекту Максима, я ж теж з Дніпра, для мене ця тема не якась чужа. Але, вибачте, ця ініціатива розколювала також українське суспільство. Ми йшли з тим, що ми будемо зшивати Україну, ця ініціатива розколювала суспільство. Тому що насправді проблеми переходу в містах великого сходу України шкіл на українську мову не було ніякої. А щодо, що стосовно того, що це актуалізувало питання про начебто утиски російської мови на сході і виставило нас русифікаторами якимись на заході…
НВ: Сьогодні в Донецькій і Луганській області всі вже навчаються українською мовою?
МП: Я сказав би так: поступово переходять.
НВ: А що таке поступово? Відповідно до закону всі мають перейти?
МП: Дивіться, вони ж всі частково навчалися українською, вони ж не переходять от відразу так…
НВ: В Одесі теж всі навчаються українською мовою?
МП: Вони всі мають навчатися.
НВ: Так мають, чи навчаються? Хтось перевіряв це? У нас же є Міністерство освіти.
МП: Вони мають перейти, і вони переходять крок за кроком. Вони ж не переходять, от, вчора дитина вчилася по російському підручнику, російськомовному, вибачте, не російському, звичайно. А завтра зненацька навчається по україномовному. Воно не так.
НВ: А як?
МП: Для цього треба інший ефір і бажано із залученням фахівців із комітету з науки і освіти. Але це поступовий перехід, поступовий. І я про це, до речі, Максиму я казав, що… І тим колегам, які підтримували Максима, тому що насправді цю ініціативу підтримало достатньо багато колег. І я їм казав: це розколе суспільство, це розколе нашого виборця, це не додасть нам нічого на сході і це вб'є наш рейтинг на заході. Що, власне, і сталося.
НВ: Зараз декілька особистих питань, а потім у нас буде бліц. Почнемо з вашого перманентного конфлікту з Олександром Дубінським, хочу показати коротке дуже відео, потім спитати. … Чому от так говорить Олександр Дубінський і в чому причина вашого конфлікту? Він же перманентний.
МП: У мене немає ніякого конфлікту з Олександром, ми з ним мило спілкуємось в кулуарах. А щодо того, що він зараз натякав на щось про мене, то, знаєте, є багато людей… Я можу помилитися, можливо, і він був серед них, які дуже активно натякали на те, що Олексій Гончарук має нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Ну, це було неправдою, але вони… Я не пам'ятаю, чи був серед них Саша Дубінський чи не був.
НВ: Олексій Гончарук – це прем'єр?
МП: Це колишній прем'єр, так. Це була така, я б сказав, спеціальна операція, розказувати постійно різним людям у фракції, що… Я не пам'ятаю, чи був серед тих людей, які розповідали про це, Олександр. Можливо, не було…
НВ: А яке це має… Я якось не зшила ці речі.
МП: Я просто кажу, що не треба говорити про якісь речі, за які ти не можеш відповісти. Я ніколи нічого подібного про Олександра не казав, я з ним не згоден по багатьом речам. Він обстоював ідею, фактично, і обстоює, того, щоби якось Україна, я вважаю, що це розрив відносин з Заходом, дефолт, як дуже хороша історія для нашої країни. Я пам'ятаю, хто є оцим натхненником цих ідей, це Ігор Валерійович Коломойський, бо я просто вважаю це…
НВ: А ви якось пов'язуєте Олександра Дубінського і Коломойського?
МП: Ну, слухайте, якби я навіть цього не знав, то про це було достатньо багато репортажів.
НВ: Ну ви ж про українську політику знаєте не з репортажів, а зсередини.
МП: Я думаю, що вони підтримують відносини, так. І, дивіться, я не бачу в цьому нічого поганого. Тобто, якщо у них там сходяться думки, а вони явно сходяться по багатьом напрямкам, ну, окей. Але я супротивник таких політичних ідей.
НВ: Добре, давайте про ваші тоді погляди. Є декілька цитат, які я хотіла процитувати ваших і спитати, чи ви так і сьогодні думаєте. Є одна цитата, де ви кажете, що вам хочеться іноді відправити всіх учасників шоу Савіка Шустера на фронт, чи прямо в прямому ефірі розстріляти. Сьогодні вам теж хочеться це зробити?
МП: Я останні випуски якось не дивився.
НВ: А передостанні?
МП: Можливо, я в деяких навіть брав участь. Ну, знаєте, іноді ти дивишся і думаєш, насправді, так політиканствують. Це, м'яко кажучи, антиукраїнська політика.
НВ: Зрозуміло. Це стосується всіх ток-шоу, чи тільки цього? Політиканство і ваші почуття стосовно їх учасників?
МП: Це справа не в ток-шоу, не в форматах і не в ведучих. Це справа в тому, що люди там роблять, що вони там кажуть.
НВ: Зрозуміло, ще одна ваша цитата. Це ви говорили в програмі "Укрлайф" Людмилі Немирі, яка, між іншим, відрізняється, мені здається, Людмила якраз, хочу їй комплімент зробити, вона така дуже виважена ведуча. Процитую мовою оригіналу: "Можем вообще на своих картах начать называть Россию Московией. Что нам мешает? Эта страна долгое время называлась по-другому – Московия-Татария. Они хотят вернуться к истокам, давайте мы им поможем". Думаєте, це від нас залежить, як їх називати?
МП: Ну звичайно, від нас. Тому що кожна нація сама вирішує…
НВ: Як кого називати?
МП: Як називати сусідів.
НВ: Дивіться, французи називають себе Францією. Ми можемо якось їх по-іншому називати?
МП: Французи називають Німеччину Алеманією. І що? А росіяни називають Німеччину Германія. А ми чомусь Німеччина. І що? Німці якось на нас ображаються на це? Чи може на росіян, чи може на французів?
НВ: Ми ж не говоримо, мова йде не говорити російською мовою, українською, англійською. Мова йде про приниження.
МП: Яке приниження? Яке ж приниження, якщо вони тільки за Петра Першого почали називатися Російська Імперія.
НВ: Окей.
МП: Яке ж приниження? А до того вони називались Московське царство, або Московія. Карти ж не брешуть, документи не брешуть. Вони називались Московське царство або Московія.
НВ: Московія, позиція зрозуміла.
МП: І в українських документах, і в документах Великого князівства литовського, і Речі Посполитої вони саме так і називались. І вони не ображались.
НВ: Окей. Дивіться, ще в цьому ж інтерв'ю: "Украинский и русский язык совсем другой. Мы должны его переименовать, и сказать, что у нас – русский, а там – российский язык". До речі, ви ж довго досить вели свій Facebook російською мовою, я пам'ятаю, багато років. Ви вважаєте і зараз, що український русский другой?
МП: Я как филолог по первому образованию точно совершенно убежден, что русский язык в Украине меняется, меняется по разным параметрам, об этом долго можно говорить, сейчас не будем. И совершенно точно он должен быть, на мой взгляд, в среднесрочной, даже не в долгосрочной перспективе, отдельным языком. И вот действительно, тогда будет в России российский язык, или, как угодно. А в Украине, ну окей.
НВ: Він і зараз є, якщо слідувати вашій теорії, то він і зараз є українській руський.
МП: Це питання для дискусії. Як філологічної, так і суспільної.
НВ: Зрозуміло. Якою мовою ви розмовляєте зараз вдома, з дружиною, з дітьми?
МП: Вдома я розмовляю на, ну, якщо вже…
НВ: Ну, правду кажіть?
МП: Я думаю, як сказати. Я завжди кажу правду. На російській – я не згоден. На руській… Ну…
НВ: На російській не кажуть. Російською, да, розмовляєте?
МП: Я не хочу казати російською.
НВ: А як?
МП: На російській нехай в Росії розмовляють.
НВ: Давайте московською назвемо. Ви ж кажете, що Росія – Московія. Ну ви розмовляєте російською вдома з дружиною?
МП: Я не можу погодитись з тим, що це російська мова.
НВ: А яка це мова? Українська російська?
МП: Українська руська.
НВ: Ну, отже так. і дякую за правду, до речі, тому що я знаю, що це так. Ну і в "Цензорі", до речі, у вас була така цитата, яку я теж хочу перепровірити зараз. "Владимир Зеленский человек очень решительный. Если будет необходимо, он даст приказ о всеобщей мобилизации, о том, чтобы защищаться до конца, держаться за каждую пядь земли. Для него, конечно, человеческая жизнь очень много значит, но есть вещи, которые стоят больше". Які це речі вартують більше людського життя?
МП: Це свобода, це незалежність, це суверенність, це право жити у власній державі, вільній, незалежній, суверенній. Ну, і це, знаєте, всіх країн стосується. Я не хочу зараз оцінювати конфлікт знову який загострився між Азербайджаном і Вірменією, але це та сама історія.
НВ: А, до речі, оцінювати конфлікт…
МП: І там мобілізація, і в тій, і в тій країні.
НВ: Я розумію. А скажіть, будь ласка, чи варто нам взагалі оцінювати політику інших країн? От, дивіться, постанову проголосували, я говорила з паном Разумковим про це, по Білорусі. Чому ж ви не проголосували постанову по Вірменії і Азербайджану? Ну, проголосували б. Там же теж є хтось правий, а хтось неправий.
МП: Чекайте, її ж треба написати. Що стосується…
НВ: А, ще будете голосувати?
МП: Ну, подивимось. Комітет міжнародний має підготувати, це ж не мій комітет. Я вважаю, що варто було би таку постанову зробити.
НВ: Вважаєте, що варто, да?
МП: І прийняти. І моя позиція дуже проста: як би я добре не ставився до вірмен, і у нас дуже багато, у нас дуже велика вірменська діаспора, у нас і азербайджанська діаспора в Україні дуже велика. І нам дуже важливо зберегти мир між ними. Але є один факт…
НВ: То можливо не лізти тоді туди?
МП: Є один факт: Нагорний Карабах – це окупована частина Азербайджану. Одна, якщо я не помиляюсь, п'ята його території.
НВ: Отже, таки буде постанова?
МП: І вони саме в такому становищі знаходяться, як і Україна, у якої окупований Крим і окуповані окремі райони Донецької і Луганської областей.
НВ: Зараз буде бліц, але ще від мене одне просте особисте питання до вас. Ви, я знаю, що ви дружили з Кирилом Вишинським. Це був ваш друг, кум…
МП: Не кум.
НВ: Не кум?
МП: Свідок на весіллі.
НВ: Вас дуже багато з'єднувало, те, що називається дружба. Не якісь там речі, а саме дружба. Певно, багато було разом, я не знаю, випито, прожито, як у всіх нас, хто прожив життя. І скажіть мені будь ласка, ви дійсно вірите, що він був шпигун?
МП: Я не казав, що він був, ніколи…
НВ: Його звинувачували в цьому. І його обміняли.
МП: Ні, ні. Його ніколи не звинувачували у шпигунстві. Його звинувачували у державній зраді.
НВ: Ви вірите, що він – державний зрадник?
МП: У мене є зустрічне запитання. А як називається людина, яка отримала за висвітлення окупації і анексії Криму державну нагороду від Путіна?
НВ: Отже, ви вважаєте, що він зрадник?
МП: Я вважаю, що Кирилу варто було ще тоді здати український паспорт і залишити собі лише російський. І тоді питань би не було, російський громадянин, працює в інтересах держави-агресора, держави-окупанта. А якщо ти маєш обидва паспорти, то у держави, у якої відтяпали території і вбивають її громадян, до тебе виникнуть питання.
НВ: Таке життя, дружиш з людиною, дружиш, а потім… От як ви особисто пережили це?
МП: Болісно.
НВ: Бліц. Які фільми, вистави і книги ви вважаєте перемогою, скажімо, за останні роки, якою ми могли б пишатися? Ви ж наш керманич по гуманітарній політиці.
МП: З книгами, можливо, важкувато, тому що я читаю переважно соціальну філософію, соціологію політичну, і так далі. І це, в основному, вибачте, західні автори.
НВ: Я розумію. Але у нас от зараз зміни гуманітарної політики. Ми говоримо про те, що ми маємо створити продукт, яким ми маємо пишатися. От яким продуктом ми за останні роки, з вашої точки зору, можемо пишатись?
МП: Я вважаю, що у нас дуже виросло кіно.
НВ: Які особисто ви вважаєте фільми, що не соромно показати на міжнародних фестивалях?
МП: "Мої думки тихі" і я, вибачаюсь, іноді забуваю назви… Це фільм, де Ахтем Сейтаблаєв… "Додому", там де дуже сильний… Що стосується письменників, то я вважаю, що тут треба дивитися просто по тиражах, і в цьому…
НВ: Не можете назвати книжку, яка просто суспільству… От, знаєте, є книжки, які читають всі. І говорять – це супер, новий роман. Тому що Пєлєвіна нового прочитали уже всі.
МП: Я вважаю, що не всі його прочитали, тому що не треба перебільшувати його популярність в Україні.
НВ: Я просто бачила цілий флешмоб, люди читали і казали свої думки.
МП: Ну, добре, читали Пєлєвіна…
НВ: А яку українську книжку так читали і обговорювали в Facebook? Українську.
МП: Я ж не служба моніторингу Facebook.
НВ: Я розумію, але ж ви за гуманітарну політику відповідаєте.
МП: Це не мій обов'язок, моніторити Facebook. Я можу сказати про себе…
НВ: Прошу, скажіть.
МП: Те, що мені подобається, мені подобається Жадан. Ну, от так.
НВ: Жадан – супер. Літератор європейського рівня.
МП: А, до речі, я ж дивився… Ні, мені ще Курков подобається, до речі, який на украинском русском.
НВ: Рафєєнко?
МП: Ще не читав. Не буду брехати, не мав часу.
НВ: Кращий роман про війну. Кращий роман про війну.
МП: Треба прочитати.
НВ: Да, треба прочитати.
МП: Дивився, до речі, "Ворошиловград"… Книжка мені, ні, тут не можу сказати. Мені і кіно сподобалось, і книжка. Ну, тут така історія, що книжка сподобалась одним чином, кіно – іншим чином. Нам важливо, щоб нам було що читати, українських авторів, на українській мові, не лише на українській мові. І щоб нам було що дивитись, і щоб було що слухати.
НВ: А якщо хтось пише російською мовою, нічого, не будем висилати? Писати "Чемодан-Вокзал-Росія"?
МП: Що за маячня?
НВ: Ні? Слава Богу.
МП: Я вважаю, що в Україні мають бути і русскоязычные писатели також.
НВ: Мене попросити запитати сьогодні в вас, Сергій Томіленко, там було написано, в цьому питанні. Кому ви радите особисто дати наступного «ворога преси»? Тому що у минулому році це звання отримав пан Бородянський, ми пам'ятаємо.
МП: Я вважаю, що і пан Бородянський не був ворогом преси, і нікому не раджу, нікого не раджу. І вважаю, що наразі це маніпулятивна історія.
НВ: Набере партія "зелених" 30-35 мандатів до Київради? Так чи ні?
МП: Не знаю.
НВ: Ви дійсно уже забуваєте російські слова, як ви сказали десь в якомусь інтерв'ю? А кажете, що вдома розмовляєте все-таки російською мовою.
МП: Іноді забуваю. Іноді українські кращі просто, іноді українські кращі.
НВ: Чому ви не ведете практично вже соціальні мережі? Ну, Телеграм у вас раз на місяць, Facebook теж.
МП: У мене немає Телеграму, я його зніс, взагалі.
НВ: Я сьогодні його відкривала.
МП: Це не мій.
НВ: Це не ваш?
МП: Ні.
НВ: Що ж, друзі мої, сьогодні був ХАРД з Микитою Потураєвим, говорили про багато важливих речей, про багато що не встигли сказати, але я сподіваюся, що народний депутат Потураєв ще прийде до нас.
