"Пандемії та війни на першому місці": Нассім Ніколас Талеб про ризики для людства

Павло
Заяц

Американський філософ, математик, економіст і письменник Нассім Ніколас Талеб, який передбачив світову фінансову кризу 2008 року і пандемію 2020 року, в ексклюзивному інтерв'ю телеканалу "Україна 24" розповів, які ризики для людства є найактуальнішими, чому деякі країни краще за інших впоралися з епідемією коронавірусу і в чому причина більшості світових фінансових криз.

- Ви попередили про кризу 2008-го року… Ви також передрекли пандемію коронавірусу...

- У книзі "Чорний лебідь" йдеться про сучасне суспільство як більш схильне до пандемії через те, що в нас щільні взаємозв'язки. У минулому подорожі і пересування були значно повільнішими, люди їздили на конях. Потрібно було дуже багато часу, аби кудись дістатися. В сучасному світі речі розповсюджуються дуже швидко. Крихкість сучасного світу йде з того, що ми дуже пов'язані між собою. З моєї теорії сміялися. Були тисячі статей про книгу. У пресі було приблизно 100 тисяч згадок про книгу. Я навіть все не читав. З мене сміялися, тому що пандемій не було десь років сто. Вважалося, що лікарні стали кращими, але все виявилося не так. Але такою була моя думка у "Чорному лебеді".

Ви праві, в якомусь сенсі, це було попередження. Я не те, що робив прогнози. Але, якщо є міст, який погано побудований, то він впаде. Але люди зазвичай це ігнорують, мовляв, та він же ніколи не падав. Пандемія стала тестом нашої сучасної структури, яка вся зіткана із щільно сплетених зв'язків. Ось я, наприклад, побував у стількох країнах. Такого б не сталося раніше. Мій прапрапрадідусь приїхав навчатися до Києва, коли він був тінейджером. Імовірно, на цю подорож йому знадобилися місяці. І він не мав можливості поїхати додому на День подяки. Люди не подорожували так багато. А тепер у нас глобалізація. Тому що захворювання прийшли разом із торгівлею. Але і ідеї розповсюджувалися разом із торгівлею. Такою була моя думка щодо пандемії.

Читайте також: Лікар розповів, скільки ще триватиме пандемія коронавірусу

Я був трейдером. І я ставив на суцільний колапс банківської системи через важелі, які вона мала, і нестачу розуміння соціально-економічних ризиків. Усе було досить стабільно і потім рухнуло. Вони цього не знали і використовували погані інструменти. Це також була тема у "Чорному лебеді". І це була дуже цікава історія. Тому що коли "Чорний лебідь" був опублікований, це був 2007 рік, одразу перед кризою, тоді люди писали про те, що у нас більше немає ризиків в економіці, ми можемо все контролювати. Так само, як до COVID-19 казали, що ми можемо контролювати життя дуже добре.

І я отримував багато листів, у яких мою теорію співставляли і питали, кому ж довіряти. Колишній голова Федеральної резервної системи Бен Бернанке тоді зробив негативний коментар. Але вся система завалилася. Фінансова криза була все ж таки іншою. Її можна порівняти із зіткненням двох автівок. Ви бачите, що відбудеться зіткнення. Але те, чого не можна було передбачити, так це те, що реакція на цю кризу буде такою ганебною. Наприклад, вже 12 років – дуже низькі процентні ставки. І те, що зараз виникли біткоїни - це результат низьких процентних ставок.

- Якщо ми говоримо про пандемію коронавірусу, чому навіть найбагатші країни не змогли з нею впоратися? Чи засвоїли ми урок? Чи готові ми до наступної хвилі пандемії? До штаму "Дельта"?

- Зараз ми вже більш пристосовані, ніж були раніше. У січні 2020 року мої друзі написали статтю, в якій попереджали про події, які розвиватимуться дуже швидко. Вони писали, що систему потрібно уповільнити. І майже ніхто не звернув уваги. Лише кілька людей звернули увагу на ризики для системи. Але тоді вже чули, що щось відбувається в Китаї. Західні економіки не пристосовані до подій такого класу. Звісно, були групи, які вивчали пандемії, наприклад Еболу. І ось вам приклад: після того, як я написав "Чорного лебедя", де обговорювалися пандемії, з нами сконтактував чоловік із Сінгапуру, він був активістом у громадському суспільстві. У них був план щодо таких пандемій. І цей план був дуже чітким і зрозумілим, що робити, якщо світ накриє така пандемія.

А от у Заходу таких планів не було. Можна було припустити, що якийсь подібний план міг би бути в адміністрації Обами, але ні. Проблема полягала в тому, що країни використовували погані статистичні методи і не зважали на ризики, які несуть захворювання. Епідеміологи неправильно застосували теорію. Зводили усе до мікрорівня, і не дивилися на макрорівні. Тепер ми знаємо, як це робити. Ми навчилися з цієї пандемії. Тепер ми навчилися жити з такою загрозою. І це була як нереальна репетиція перед наступною пандемією. Але те, що непокоїло мене найбільше, це навіть не вірус, а антибіотико-резистентні бактерії, що йдуть з лікарень.

- Ви думаєте, таке станеться у майбутньому?

- Щось на кшталт цього – можливе. Антибіотикорезистентність – це реальна річ. І вона дуже небезпечна. Може зачепити дітей, немовлят і тому подібне. Але до цього ми тепер більше готові. Інша проблема так званих західних суспільств – це не лише Китай. Відбувся певний культурний розлад, який стосувався ставлення до усього старого. Таким чином були втрачені культурні цінності. Згадайте, у давні часи сенаторами могли бути лише старші люди, це була рада старійшин. Це втрачено. А з цим йдуть втрати ризик-менеджменту. І це звісно шкодить Заходу більше. Але якщо ви поглянете на країни, які краще впоралися із пандемією, то це наприклад Китай, Японія, азіатські суспільства. Вони впоралися краще не тому, що там менш взаємопов'язані суспільства. Візьмемо хоча б Сінгапур – це, можливо, одне з найбільш щільних місць на планеті.

- Чи можемо ми передбачити, як довго триватиме ця пандемія?

- Вся моя книга "Чорний лебідь" присвячена тому, що ви не можете передбачити події, але ви їх можете класифікувати і підготуватися.

Ми маємо бути готові до довготривалої пандемії. Але якщо вона не затягнеться – будемо сподіватися – це ж буде тільки на краще. І ми вже адаптуємося до цього. Все більше людей мають дистанційну роботу, тому що вони ліниві… Я називаю їх людьми-рибами. Вони як риба більшість часу. Багато з цих людей готові бути продуктивними навіть за умов ізоляції. Нам потрібно продовжувати цю підготовку. І в той саме час не переставати вірити в краще, що ми з цього виберемося. Це те, про що я кажу людям, про оптимізм і песимізм. Я хочу, щоб пілот літака, в якому я перебуваю, був максимально песимістично налаштованим. А стюарди та стюардеси були оптимістичними.

В нашому науковому світі, в тих моментах, які можна передбачити – ми бачимо такі першочергові  ризики для людства, як пандемії та війни – це номер один. Обидва ці пункти на першому місці серед ризиків. Я вважаю що питання війни досі актуальне, бо ми не стаємо мудрішими, і люди розпалюють ці конфлікти. І третій найбільший ризик – це неконтрольована фінансова криза як наслідок неправильних підходів до подолання попередніх фінансових криз.

Читайте також: На порозі світової кризи: озвучений тривожний прогноз для України

– Кілька років тому Вас турбувала надмірна освіта (overeducation).

– Вона і досі мене турбує. Зараз я це називаю хибною освітою (misseducation).

– То як впоратися з цим викликом?

– Давайте я вам розкажу, якою є насправді проблема країн Заходу. Є два види освіти. Перша – це, наприклад, виготовляти меблі, друга – це досліджувати, яким чином матеріалізувати соціологічне. Люди не усвідомлюють, що медицина – це більше практичний бізнес, не теоретичний. І країни, які сфокусовані на підвищенні освіченості населення, а не на тренуванні і підвищенні практичних навичок – вони отримують пасивні знання. І це не працює.

В Індії, наприклад, сконцентровані на освіті, а освіта мислення означає, що певна кількість людей мають уявлення, як працює зелена інженерія. Так не працює – вам потрібно більше плантарів, фермерів. Тому проблема багатьох країн, що вони втрачають послідовність. І очевидно, що це не працює. Також люди, які занадто освічені, думають, що врятують світ своїми зустрічами, презентаціями у Powerpoint і врешті решт знайдуть рішення. Це те, що сталося в Афганістані.

У нас більшає фінансових криз через те, що в нас люди борються з фінансовими кризами, базуючись на прочитанні аналітичної статті, яка написана людиною, яка боролася з фінансовою кризою на основі прочитання ще якоїсь аналітичної статті. А не людиною, яка знає практичний шлях вирішення проблеми.

– Але ми не можемо змусити людей перестати навчатися.

– Ні, тому нам треба запобігти, я це називаю академічною бульбашкою. Треба запобігти знищенню реальних знань. Люди мають переконання, що університет – це означає знання, але це не обов'язково так. Якщо дивитися на це, як на довготривалу, послідовну гру – можливо. Але це точно не про короткострокові результати. Нам треба сфокусувати свою увагу на навчанні людей ризикувати. Ми не спонукаємо мільярди людей отримувати владу чи здобувати цю владу, отримуючи освіту в Гарвардах і придумуючи якісь рішення. Ці люди фактично дурять себе. Ми спонукаємо людей здобувати владу, приймаючи ризики, започатковуючи бізнеси. Тому нам потрібно підштовхувати людей розпочинати бізнес і робити речі в реальному світі, реальному житті. І звісно, нам потрібно фокусуватися на освіті. Але реальній, правильній освіті.

– Ваша рекомендація нашій аудиторії, як виробити в собі "антикрихкість"?

– Найкращий спосіб – це не слухати порад, які дають люди, що ходять на телебачення. Можливо, це те, що я можу вам сказати. Гуру розповідають про сім методів, як стати щасливими. Але це так не працює. Слухайте своїх бабусь і дідусів, і майте навички на мікрорівні. Вони є справжніми навичками.

- Дякую Вам!